Щось у назві цієї комахи завжди насторожувало мне, хоча і знаю: вона цілком безпечна для людини. Але ж, бачите, щипавка жвава наче шило – секунду на місці не затримається, а на кінці черевця у неї «кліщі». Ще й справді у вухо влізе і щось там накрутить. В давнину люди так і вважали: ця небезпечна комаха влазить у вухо, прориває своїми «кліщами» барабанну перетинку і відкладає яйця. Ще розповідають, що щипавка може боляче вщипнути, вхопивши за палець своїми «кліщами».

Що ж їсть щипавка насправді, де живе, відкладає яйця, і чи мають якісь підстави байки про неї? Насамперед вона є комахою, яка активна вночі. Тому може дійсно забігти у кімнату де вклалися спати, адже часто живе у будинках. Але тут вона буде шукати не вухо людини, а поживні рештки зі столу. Удень щипавки ховаються під каміння, дошки, повалені стовбу ... Читати Далі »

Знову під крилом літака зелене море лісів – ми повертаємося додому. Позаду лишився чарівний край: вкриті лісами сопки, стрімкі чисті потоки й величний безкрайній Тихий океан. Тут півтора місяці ми збирали колекції для Центрального національного природничого музею Академії Наук України. Жили в будиночку біля кар’єру, де добувають білу глину для фарфорового заводу. Везуть її через півсвіту залізницею, мабуть, вона того варта.

Сьогодні на сніданок знову макарони й тушонка. Але Данилович, електрик кар’єру, приніс нам цілий тазик огірків, що як скажені ростуть у нього на невеликому клаптику землі. Він сідає на стілець і починає розповідати новини, адже ні радіоприймача, ні телевізора у нас немає, а до найближчого села 6 кілометрів та 28 кілометрів до кордону з Китаєм.

... Читати Далі »