«ПРО ВЕСНУ, ТВАРИН ТА БІОРИТМИ»

Визирнувши вранці з вікна квартири, мимоволі піймав себе на думці, що з кожним роком «примхи» природи проявляються все частіше. Вже кінець березня, а весна ніяк не вступить у свої права. Переважна більшість людей не переймається цими обставинами, хіба що виникає єдине бажання зняти якнайшвидше зимовий одяг. Мені, екологу, споглядати за цим складніше, оскільки розумію, що диким тваринам, які сильно потерпають від «капризів» природи, набагато складніше адаптуватися в умовах нестійкості погодних факторів. У цій публікації я не ставлю на меті розбиратися з причинами таких сюрпризів, адже вони очевидні. Головне пам’ятати, що глобальні зміни клімату це даність з якою важко миритись. Проте, людина більш захищена в таких обставинах, а щодо диких тварин, то багато з них, напевно, не витримає різких змін і просто зникне з нашої планети. Чому саме? Преважна більшість живих організмів живе за так званими біологічними ритмами, які склалися історично в процесі їх еволюційного розвитку. Навіть щорічне дворазове переведення годинника лише на одну годину, багатьма людьми переноситься дуже важко. Для «повернення» у свій нормальний біоритм кожному потрібен свій певний час. Так це лише одна година! А як же бути диким тваринам, коли порушуються не те що їх добові ритми, а й місячні, і навіть річні? Дійсно, в дикій природі все узгоджується біоритмами, завдяки яким живі організми виживають. Біоритми надзвичайно стійкі, особливо ті, які пов’язані з розмноженням. За календарем в нашій місцевості вже повинні спостерігатись пролітні зграї птахів, що розмножуються в північних межах своїх ареалів. Проте, погодні умови, які склалися на даний час, заважають мігрантам слідувати на місця гніздування, тим самим суттєво порушуючи річні цикли. В західні області України вже прилетіли лелеки. Наявність снігу – це пастка для них. Лише не байдужість людей допомагає їм вижити.

Різке потепління, яке прогнозується на кінець березня, викличе більш масові одночасні міграції з меншим інтервалом терміну прольоту, що може негативно позначитись на кормовій базі для місцевих видів, які прибудуть на нашу територію дещо пізніше ніж пролітні.

Не зважаючи на наявність снігу, мінусової температури вночі, інстинкт розмноження все ж перемагає і ніщо не може його зупинити. Щоправда дивно спостерігати за сороками, які вже приступили до ремонту свого житла, таскаючи гілочки на фоні снігу. Але не дивує спів синиць, для яких і така погода не перешкода. Навіть вже чув пісню поодинокого зеленяка, яку він виконував вкрай не сміливо, ніби дивуючись ситуації, що склалась.

І все ж весна прийде, і все піде своїм природним шляхом.

Автор: Віктор Попельнюх