Не кожна людина може похизуватися тим, що її дитячі мрії здійснились. І це очевидно, адже моє покоління переважно хотіло бути космонавтами. Я ж мріяв працювати в заповіднику на орнітологічній станції. У старших класах навіть самотужки виготовляв щось подібне на кільця, якими намагався мітити птахів. Наївна простота! Ствердитись у своїх мріях допомагали прочитані всі книги та журнали з цієї проблематики в Котелевській районній бібліотеці, а пізніше (в студентські роки) і в Полтаві. Захоплююче студентське натуралістичне життя детально описано в попередніх публікаціях, тому не гаючи часу рухаюсь вперед.
Після закінчення Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г.Короленка в 1984 році, восени того ж року зі своєї ініціативи пішов служити в армію (хоча у вчителів сільської місцевості була броня), оскільки в ті часи дівчата не виходили заміж за хлопців які не відслужили (гадали, що щось зі здоров’ям негаразд). Насправді ж виховання батьком-фронтовиком, який пішов воювати зовсім хлопчиськом, та повернувся пораненим але з нагородною бойовою зброєю (за особливі заслуги) та медалями з орденами, даремно не пройшло.
Військову службу мені довелось проходити в Забайкальському військовому окрузі в елітному підрозділі – танковому навчальному центрі, де у свій час служив наш земляк, генсек Радянського Союзу Леонід Брежнєв. Півтори роки в армії пролетіли досить швидко. Не зважаючи на специфіку армійського життя мені вдалось зібрати непогану колекцію денних метеликів, серед яких особливою гордістю були аполони (Parnasiusapollo L.). Як не дивно, у полку була непогана бібліотека, де можна було знайти досить цікаві видання, зокрема по фотосправі (нагадаю, що вже в студентські роки у мене були перші спроби фотографа-анімаліста). Почерпнуті знання незабаром стали мені в нагоді.
Найбільший сюрприз за армійську службу чекав мене в кінці весни 1986 року, коли повернувся перед звільненням в запас з офіцерських зборів з-під китайського кордону. У полку мене чекав лист від земляка з Полтави, який на той час вже працював науковцем в Нижньосвірському природному заповіднику. У листі було запрошення на роботу на посаду наукового співробітника на орнітологічну станцію, яка функціонувала на цій природно-заповідній території. Моєму здивуванню та радості не було меж. Адже дитяча мрія здійснювалась! Літаками з трьома пересадками до Полтави добрався за декілька днів (потягом на це пішло б тиждень). І вже через три дні, в руках зі своїм «фотоснайпером», піднявся в небо на літаку, який летів за маршрутом «Харків – Ленінград». (Далі буде).
Кожна людина є щасливою тільки тоді, коли вона, як говорив наш земляк Григорій Сковорода, знайшла свою "сродну працю". Добре, що мрія автора збулася, і в науку прийшов закоханий в орнітологію вчений.
Потрібно володіти великою сміливістю для того щоб іти до своїх мрій. Це заслуговує на повагу і приклад для наслідування. Тим більше, що кожне наше бажання жадає плати за його здісннння. Я впевнена що ви багато чим пожертвували в ім"я своєї мірї.
Ми часто чуємо, що мріяти це шкідливо, але не думаємо про те, що саме вони можуть стати нашим шляхом до улюбленої справи (роботи) вього життя. Як було б добре, щоб кожен мав змогу втілювати свою мрію в життя, адже й справді уявити своє життя без неї складно.
Мрія- це повне почуття, бажання кожної людини до чогось надзвичайного та конкретного!!! Це ті образи, які викликають у нас щирі емоції, захоплюють наш дух та забирають від реальності. А якщо ще й здійснюються, то взагалі проникають повністю у наше життя. Ще з перших рядків зрозуміла, що Ваша мрія була наскільки ж сильною, що перетворилася на таку цікаву та люблячу роботу у житті. Цікаво що ж травилося далі???
Коли я була маленька,мої мрії виконували батьки ,на якесь свято ,аде зазвичай на день народження))за що я їм дуже вдячна . Коли я трохи подорослішала ,я вже не мріяла про якісь там ляльки ,велосипеди ,чі ще якісь дрібниці! Мрії стали більше глобальніші,я мрія багато подорожувати ,вивчати нові країни ,міста ,навіть в своєму окрузі ,в полтавсікій області ,я відкрила для себе багато чого нового) І надалі я на цьому не зупинюсь,роблю все для того щоб ,мрії стали реальністю!
Яке ж життя може бути без мрій? Думати позитивно, прагнути, мріяти про здійснення чогось-це повинно бути сенсом життя кожної людини. Сильне бажання є поштовхом до здійснення задуманого. Шість років тому в мене була мрія дослідити нашу місцевість, її флору. Це призвело до написання трьох наукових МАНовських робіт з результатами на області. А коли за все ще й була призначена грошова винагорода, тоді я зрозуміла: мрії збуваються! Це були перші гроші( у 14 років), зароблені власною працею!
Кожен з нас має мрії. Всі вони особливі і неповторні. Для когось мрії стають орієнтиром до дій, а для деяких так і залишаються нездійсненними фантазіями...
Особисто я вважаю, що просто мріяти - недостатньо. Мрія - це те, що має змушувати людину рухатися вперед, працювати над собою, самовдосконалюватися. Мрії повинні бути злегка безглуздими і недосяжними. Адже тоді вони мотивують, роблять нас кращими. І прагнучи здійснити хоча б одну з них, ми, самі не помічаючи того, підкорюємо не одну вершину!
На мою думку, якщо людина змогла перетворити свою мрію в реальність - вона заслуговує поваги. Це означає, що вона доклала максимум зусиль для здійснення свого бажання. Такі люди є прикладом для нас! І ми маємо на них рівнятися!
Кожна людина так чи інакше протягом свого життя весь час ставить перед собою якісь цілі або мріє про щось . Однак далеко не всім вдається досягти своїх цілей, навіть якщо вони і не припускають якісь масштабні досягнення. І справа тут зовсім не в тому, що ми мріємо про щось недосяжне. Справа насамперед у тому, що ми просто далеко не завжди знаємо, як досягти успіху в житті і поставленої мети, і ми весь час вичікуємо то зручного моменту для своїх дій, то якогось дива, то чиєїсь допомоги. Дана історія , дає зрозуміти , що замало тільки мріяти , а треба щось для цього робити, рухатися вперед і розвиватися у будь-яких умовах , тоді результат не змусить себе чекати.
всі ми, звичайно, мріємо. Мрії у людей бувають різні, іноді вони здійсненні, а іноді – їх неможливо виконати. Навіть коли людина мріє про те, чого не можна виконати, вона віддає собі в цьому повний звіт і розуміє, що хоче того, що ніколи не зможе бути досягнуто. У той же час мріяти корисно навіть про те, що неможливо виконати. Втім, хотілося б все-таки міркувати про щось реальне, про те, що можна виконати і реалізувати. Іноді мрії реалізовуються і це дуже приємно.
