Четвер, 28.03.2024, 17:25Головна | Реєстрація | Вхід

Форма входу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 631

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Календар

«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів

Друзі сайту

Головна » 2018 » Жовтень » 31 » ЗАПИСКИ НАТУРАЛІСТА
10:13
ЗАПИСКИ НАТУРАЛІСТА

ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

(продовження)

Їхав у невідоме нове життя, яке було таким омріяним ще зі шкільних років. Через шість годин автобус за маршрутом Ленінград – Лодейне Поле прибув вчасно у пункт призначення. Про цей провінційний районний центр, який знаходиться на самому півночі Ленінградської області, мені практично нічого не було відомо. Єдине, що знав, так це те що в ньому розташована адміністрація заповідника. Чомусь офісом уявлялась помпезна споруда, проте нею виявився самий звичайний дерев’яний будинок на декілька кімнат, який нічим крім вивіски не відрізнявся від сусідніх по вулиці. На мій приїзд вже чекали, тому після банального написання заяви, мене посадили в автомобіль і кудись повезли. Приблизно через годину опинився на березі повноводної, широкої Свірі, де курсували туристичні лайнери. Ще якихось чотири години водою на човні, і я, як з’ясувалось, прибув на орнітологічну станцію – кінцевий пункт призначення. І до цього вже був під враженням від великих відстаней, великої води, маленького офісу адміністрації заповідника, що сильно контрастувало з моєю уявою. А те що побачив на орнітологічній станції – вразило остаточно. На березі Ладозького озера стояли три ловушки, які нагадували величезні сачки для відлову метеликів. Крім них вразила їдальня, якою виявився самий звичайний старий дерев’яний будинок, що по вікна заліз в землю та злегка перекосився. Вразили біля плити два відра заварки, як я вважав, але то виявилась такого кольору вода з річки, яку використовували для приготування їжі. Про себе подумав: «чув, що росіяни полюбляють чай, але щоб пити відрами …?!». Посеред єдиної невеликої кімнати, яка слугувала їдальнею, був вмонтований примітивний стіл з не обструганих дощок, і з таких же зроблені нари. Все досить просто, сіро, сокирно, просякнуте запахом їжі, мишей, носків, але з присмаком великої науки, подих якої нічого не могло зіпсувати. Чому це мене так вразило, не знаю, принаймні так приблизно собі й уявляв життя науковців! По рації тутешніх мешканців вже повідомили, що приїздить новий співробітник, тому були певні приготування для моєї зустрічі. Як прийнято, з дороги майже відразу відвели в лазню, яка сиротливо стояла на самому березі річки Гумбарка. На той час українці мало були знайомі з невід’ємним атрибутом росіян – лазнею. Це була не просто лазня, а спеціальна, «по-чорному». Особливість її та, що в ній відсутній димар, костер горить прямо в приміщенні, а дим виходить через відкриті двері та пророблені у стінах душники. Після тривалого протоплювання, видаляється зола, приміщення провітрюється від чадного газу, а потім вже паряться. Мій перший похід в лазню закінчився майже плачевно, оскільки здивували не стіни та лави повністю вкриті сажею, від чого були чорними (тому й лазня «по-чорному»), а температурний режим. У мене було таке враження, що завернулись в трубочку вуха, особливо після того, як на розжарене каміння додали води. Моя українська душа та тіло не були готові до таких випробувань, тому від полу я навіть голову не підіймав.

Вечеря була святковою з українським самогоном, який дуже там шанується. В сон провалився відразу, адже скільки отримав вражень за один день! (Далі буде).

Автор: Віктор Попельню

Переглядів: 471 | Додав: ksysha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 7
7 aulko99  
Прочитавши статтю, перше, що прийшло на мою думку, які ж все таки сміливі ці науковці! Не кожна людина, не знаючи  куди і як, попрамує до своєї мріїі  та цілі служити науці!! Не дивлячи на умови, Вас це не зупинило і це вже є першим зв`язком з нею!!

6 masakdkmasa  
Тут ми можемо ще раз переконатися , що уявлення про те чи інше може вкрай відрізнятися від реальності, яка виявилась зовсім не такою ж і прекрасною. Але, коли на кону стоїть справа, про яку Ви мріяли з самого дитинства, нічого не може зіпсувати Вам позитивний настрій. Саме головне, це улюблена робота від якої ти знаходишся в захваті, а все інше то просто дрібниці життя!

5 h1839837  
Головне—це любити свою справу, та бути впевненим в своїх силах.Не дивлячись на умови,та труднощі,а також в наукі.Не мае легких шляхів.

4 matvyikchuknina  
Мрії—це частинки нашого життя, вони роблять його яскравим. Щоб мрія втілилася у життя—нею потрібно дійсно жити. Особисто я дотримуюся такої думки, що про свою мрію не потрібно розповідати, а точніше про свою справжню мрію.

3 uriypyschyta  
Так, звичайно в уяві шлях до нашої мрії ми малюємо  розкішним,красивим і комфортним. Але в деяких випадках реальність не співпадає з нашою уявою,але це не головне,бо якщо твоя мрія  уже майже здійснилася, ось що головне. Шлях до мрії ніколи не буває легким і таким ,як ми його уявляєм, він реально важкий і якщо ти дійсно цього хочеш ти повинен його пройти.

2 artempistriak  
Головне - це любити свою справу, бути вірним її та вірити в свої сили. Не дивлячись на умови, я впевнений, що займатись дослідженнями можна будь де і будь в яких умовах, як говориться, що для науки - немає комфорту.

1 anastasiasotnyk  
Мені здається,коли ти дуже любиш свою справу,живеш нею ,то тобі байдуже в якому середовищі ти існуєш ,головне результат за яким приїхав!
Так було з нами на Польовій практиці ,ми приїхали в ліс ,комарі ,кліщі,невеличка хатка мазанка,дискомфортно...
Але ,все компенсувалося голоси тим звоном різноманітних птахів цілодобово,невеличке озеро з качками ,жабами ,черепахами ..та запах лісу ,з ним ніщо не зрівняється

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2024 | Конструктор сайтів - uCoz