Генеральна Асамблея ООН на 55 сесії у 2000 році проголосила 22 травня Міжнародним днем біорізноманіття. День було проголошено з метою підвищення поінформованості людей планети стосовно питань збереження біорізноманіття на честь прийняття 22 травня 1992 року тексту Конвенції про біорізноманіття.

       Слід також зазначити, що період з 2011 по 2020 роки Генеральною асамблеєю ООН проголошено Декадою ООН з біорізноманіття. Головною ціллю декади є сприяння реалізації стратегічного плану зі збереження і сталого використання біорізноманіття на 2011-2020 роки та Цільових задач Айті, прийнятих під час Десятої наради Конференції Сторін Конвенції про біорізноманіття (м. Нагоя, Японія, 2010).

Біорізноманіття або біологічне різноманіття є розмаїттям живої природи

      Україна має багату біоту, яка нараховує понад 25 тис. видів рослин (5100 судинних рослин, більше 15 тис. грибів і слизовиків, більш ніж 1 тис. лишайників, майже 800 мохоподібних і близько 4 тис. водоростей) і 45 тис. видів тварин (понад 35 тис. комах, майже 3,5 тис. інших членистоногих, 1800 найпростіших, 1600 круглих червів, 1280 плоских червів та 440 кільчастих червів серед більш ніж 44 тис. безхребетних, близько 200 риб і круглоротих, 17 земноводних, 21 плазунів, близько 400 птахів і 108 ссавців із хребетних) та характеризується певним ендемізмом та реліктовістю.

      Біорізноманіття існує скрізь, – як у воді, так і на суходолі. Воно включає в себе всі організми: від мікроскопічних бактерій до рослин і тварин зі складною будовою

     Біорізноманіття Національного природного парку «Нижньосульський» (далі НПП) зазнав значного антропогенного впливу, що в значній мірі вплинуло на сучасний стан природних екосистем. Перш за все, одним із основних напрямків, що змінив природні екосистеми, є створення Кременчуцького водосховища, яке перетворило Сулинську затоку у своєрідний «плавневий комплекс».

      Біорізноманіття швидко скорочується у зв’язку з такими чинниками як: зміни у землекористуванні, зміни клімату, інвазивні види, надмірна експлуатація та забруднення довкілля. Такі природні, або частіше викликані людиною чинники, що називаються каталізаторами, здебільшого, взаємодіють і підсилюють один одного.          

        Здебільшого, основними чинниками, що безпосередньо ведуть до втрати біорізноманіття є: зміни середовища існування, такі як фрагментація лісів; вторгнення інвазивних видів, які вкорінюються і поширюються за межами свого нормального ареалу існування; надмірна експлуатація природних ресурсів; забруднення, зокрема, надмірне використання хімічних добрив, що призводить до понаднормової кількості токсичних продуктів їх розкладу у ґрунті та воді.

       Саме тому, створення НПП на даній територій є невід’ємною частиною задля збереження біорізноманіття, але самих їх недостатньо для захисту всього спектру біорізноманіття (в силу взаємоп’язаності екосистем між собою). Крім того перепоною до більш активного функціонування є протидія з боку зацікавлених в хижацькій експлуатації природних ресурсів.

      Для збереження біорізноманіття турбота про нього має стати невід’ємною складовою агрокомплексу, рибальства і лісівництва. Ці сектори безпосередньо залежні від біорізноманіття та безпосередньо на нього впливають.

Автор: молодший науковий співробітник

Юлія Лук"яненко