Ця подія покликана привернути увагу громадськості і урядів різних країн світу до цінності водно-болотних угідь для підтримання стійкого розвитку нашої планети.Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення в першу чергу в якості середовища проживання водоплавних птахів, була підписана 2 лютого 1971 р. В місті Рамсаре (Іран), і з тих часів носить назву Рамсарської конвенції.
       День її підписання в 1997 р. був об’явлений Всесвітнім днем водно-болотних угідь. Головною ціллю конвенції є збереження і раціональне використання водно-болотних угідь як засіб досягнення стійкого розвитку в усьому світі.
До теперішнього часу до Рамсарської конвенції приєдналося 144 держави, а загальна кількість Рамсарських угідь перевищила 1400  загальною площею 122 млн. га.
Рамсарська конвенція декларує основні аргументи важлівості водно-болотних угідь для забезпечення нашого майбутнього, а самє:
•    водно-болотні угіддя важливі для забезпечення людства прісною водою, очищення та фільтрації поверхневих вод, поповнення водоносних горизонтів;
•    ці угіддя годують людство - їх використовують для рибальства і сільського господарства протяг тисячоліть;
•    мают значні біоресурси та використовують з рекреаційними цілямі; 
•    зберігають біорізноманіття та екологічну рівновагу;
•    пом'якшують Вплив штормів и повен та захіщають Берегову лінію від руйнування;
•    депонують вуглець, продукують кисень та допомагають у боротьбі зі змінамі клімату.
На теперішній час в Україні існує ряд водно-болотних угідь, які є перспективними для визнання Рамсарською конвенцією. До такого списку входять: Сульська затока площею 31161, 3га., в межах Полтавської та Черкаської областей,саме куди і входить територія НПП «Нижньосульський», та верхів`я Кременчуцького водосховища - яке знаходиться в Черкаській обл. площею 11000 га.
Відновлення водно-болотних угідь – дуже дорогий і складний процес, збереження їх коштує набагато дешевше!!!