На луках, степових ділянках, у лісі, в будівлях можна натрапити на дивні маленькі глечики та амфори. Хто їх зробив? Невже маленькі казкові чоловічки? Виявляється, зробили їх оси, але не звичні для нас, які роблять паперові стільники та боляче кусаються. Зліпили будиночки для нащадків оси-глиномази та пілюльні оси, а інструментом їм слугували власні щелепи та ніжки.
Оси-глиномази, що будують амфорки, відносяться до сфекоїдних ос (Sphecidae). Живуть вони здебільшого в тропіках, а на території України мешкає лише сцеліфрон звичайний Sceliphron descillatorium Illig. та проникає інвазійний вид S. curvatum (Smith), який раніше був розповсюджений тільки в Азії. Дорослі оси-сцеліфрони доволі сумирні, хоча й вирізняються крупним чорним тілом, жовтими з чорними плямами ніжками та міцними щелепами. Задовольняються вони нектаром, причому здебільшого відвідують складноцвіті. На противагу дорослим личинки м’ясоїдні, живляться павуками, яких заготовляють для них батьки у зроблених “власноруч” амфорах.
Зустрічається S. descillatorium досить рідко, проте майже на всій території України. Побачити якщо не його, то виліплені ним гнізда, можна й у НПП “Нижньосульський”, варто лише помандрувати на... горище будинку. Там де піднімається комин, що проходить через стріху чи дах, а на його поверхні є освітлені місця, можна розраховувати знайти зліплений із окремих камер-амфор цілий блок, який із першого погляду нагадує кимось недбало кинуту грудку глини. На грудці добре видно округлі отвори — це вийшли зі своїх колисок-схованок, дорослі сцеліфрони (фото 1).
Будує гніздо глиномаз S. descillatorium із грудочок глини чи мулу, скочує їх за допомогою жвал та передніх ніг. Камери в блоках частіше робить він із глини одного сорту, але нерідко біля камери з жовтої глини, яку місцеві мешканці використовують для будівництва, видно темнішу камеру з мулу. В блоках буває від трьох до кількох десятків камер. Гніздо виходить настільки міцним, що розбити його важко, немов зроблено воно з бетону. Проте, відродившись із лялечки, глиномаз, бажаючи вирватись на свободу, прогризає цей надміцний матеріал своїми щелепами. Всередині грудки знаходяться комірки, які оса заповнює паралізованими павуками.
Побудова амфори сцеліфроном починається із пошуку місця, що відповідає вимогам крилатого будівельника. Коли ж місце знайдено, оса викладає на поверхню субстрату шар глини, змоченої слиною. Потім вона починає приносити у щелепах кульки глини та зі специфічним дзижчанням, рухаючись задом за годинниковою стрілкою, наносить глину кругами, пошарово. Коли роботу закінчено, оса набиває камеру паралізованими павуками, що слугуватимуть їжею її личинкам, і відкладає яйце.
Поодинокі камери-амфори, зроблені Sceliphron curvatum, можна знайти іноді в зовсім неочікуваних місцях, наприклад, на вивішених на дворі рушниках, обкладинках книг тощо. Останнім часом цей сцеліфрон активно завойовує простір, тож не дивуйтесь, якщо побачите характерні витягнуті амфорки у себе вдома.
Серед трави, на землі, на різних поверхнях, навіть на підвіконні можна побачити невеличкі глечики, такі маленькі, ніби їх зробили для себе казкові маленькі ельфи. Ще більший подив викликають вони, коли з’ясовується, що то оса-гончар — евмена (Eumenеs) зліпила їх для своїх личинок. Щоб виліпити такий будиночок, оса із м’якої глини, яку бере зазвичай біля краю калюжі, робить маленький коржик. Тримаючи у роті й притримуючи передніми лапками несе його на місце де збирається зробити глечик. Накладаючи один шматочок глини на другий, евмен ліпить стінки, при цьому постійно змочує будівельний матеріал слиною, тому глечик виходить достатньо міцним і не руйнується навіть від дощу. Кожен витвір оси є бездоганною невеликою кулькою порожнистою всередині, з короткою шийкою та відгином навколо отвору (фото 2).
У подальшому оса-гончар набиває глечик їжею для своїх нащадків — заносить у гніздо паралізованих личинок пильщиків та жуків, гусениць метеликів тощо. Після цього самичка підвішує у верхній частині гнізда на тонкій нитці яйце, а вхід акуратно замазує. Заготовлену самичкою їжу личинка, що виходить із яйця, споживає протягом усього періоду розвитку.
З.Л. Берест, к. б. н., ентомолог
Фото автора.
|