Перше квітня – це не тільки «День сміху», а й «День зустрічі птахів». Щоправда більше цю дату святкують у школах, проводячи відповідні заходи.

Історія свята досить давня. Все розпочалося з прийняття у 1902 році Міжнародної конвенції з охорони птахів, які корисні у сільському господарстві. Тоді до цієї конвенції долучилося 11 європейських країн, представники яких визначили основні принципи їх охорони. Так, наприклад, заборонялося руйнувати гнізда, збирати яйця та вилучати пташенят, відстрілювати птахів протягом певних термінів тощо. Недоліком цієї конвенції (з позицій сьогодення) був додаток ІІ зі списком шкідливих для сільського господарства видів, в який потрапили майже всі денні хижаки (орли, орлани, луні, шуліки, яструби та скопи), крім того ворони, сороки, сойки, чаплі, пелікани та баклани. Тобто ті, які, на думку людини завдавали збитків народному господарству, знищуючи мисливські види тварин та промислові види риб. Наприклад, за вбиту сіру ворону, доказом чого були її лапки, у мисливських господарствах преміювали двома набоями. Така тенденція продовжувалась майже до кінця минулого століття, яка призвела до підриву чисельності популяцій багатьох видів, а деякі з них зникли зі значних територій.

Проте, прийняття конвенції мало й позитивний наслідок, який полягав у тому, що у 1906 році вчитель однієї з американських шкіл започаткував свято «День зустрічі птахів», яке згодом стало міжнародним й понині відзначається 1 квітня під егідою ЮНЕСКО.

Історично відносини між людиною та дикими тваринами, і зокрема птахами, складалися не на користь останніх. Нинішня Світова орнітофауна  нараховує понад 8000 видів. За останні декілька століть людина знищила понад 150 видів (з найбільш відомих – дронта, Моа, подорожуючого голуба). Нині ціленаправленого знищення видів немає, але опосередковано це відбувається постійно, зокрема через негативний антропогенний вплив на довкілля. Як результат – понад 1200 видів світової орнітофауни є рідкісними, а 200 – знаходяться на межі зникнення, тобто їх настільки мало (одиниці чи десятки), що вони вже не можуть відновити свою чисельність. Така ситуація викликала занепокоєння у світової спільноти, тому з другої половини 19 століття спостерігається тенденція до посилення охорони всього біорізноманіття, і птахів зокрема, шляхом: діяльності громадських міжнародних природоохоронних організацій (WWF – всесвітній фонд дикої природи, Міжнародний союз охорони природи, ГРІНПІС); прийняття природоохоронного законодавства та розбудова екологічної мережі через створення природно-заповідних територій; вивчення міграцій птахів з метою створення оптимальних умов під час перельотів та зимівлі; створення банків генетичного матеріалу та спеціальних розплідників.

В Україні нині відмічено 424 види птахів, на Полтавщині – 300 (з них половина гніздиться). 87 видів є достатньо рідкісними, тому занесені до останнього видання (2009 р.) Червоної Книги України, що на 20 видів більше, ніж у попереднє (1999 р.).

Все ж сподіваюсь, що і прийдешні покоління будуть реально зустрічати птахів навесні, а не віртуально на них споглядати з моніторів!

Підготував: Віктор Попельнюх.