Нарешті прийшла довгоочікувана весна після довгої прохолодної, затяжної зими. Земля проснулась і почала дихати…… З першим подихом з’являються перші квіти, які ми всі називаємо первоцвіти. Ніжні пелюстки, наче усміхаючись, тягнуться до сонечка. Дивишся на ці ніжні квіточки, і на душі стає затишно й тепло. Ось і на території Національного природного парку «Нижньосульський» (далі –НПП), було зафіксовано 1 березня 2016 року, появу перших довгоочікуваних квітів - провісників весни - Шафран сітчастий Crocus reticulatus, який занесений до Червоної книги України та охороняється на території НПП.

Шафран сітчастий це весняний ефемероїд, геофіт. Рослина світлолюбна, морозостійка, помірно вологолюбна, але зростає у посушливих місцевостях. Таке пристосування можливе завдяки скороченому періоду вегетації, під час якого шафрани сітчасті встигають використати весняні запаси вологи у ґрунті. Типовими екотопами цього виду є схили степових балок, зарості чагарників, узлісся сосняків, негусті діброви, ялівцеві рідколісся, цілинні степи, рідше — узлісся заплавних лісів. На пасовищах популяції перебувають у пригніченому стані, тому тут трапляються лише поодинокі особини.

Окрім України. шафран сітчастий поширений на Балканах, півночі Італії, в Угорщині, Румунії, Молдові, Болгарії, Малій Азії, на Кавказі, включно з Передкавказзям і західною частиною Закавказзя, у пониззях Дону.

Ранньовесняні квіти, серед усіх дикорослих рослин, є найуразливішими. Проведені дослідження показали, що більшість першоцвітів не відновлюються на лісосіках де проведено суцільні рубки. Це пов’язано з тим, що на звільнених від лісу схилах відбуваются інтенсивні ерозійні процеси, під час яких вимивається не тільки дрібнозем, але й насіння, проростки та підземні органи рослин.

Хоча українські популяції шафрану сітчастого доволі численні, на їх динаміку негативно впливають весняні пали, випасання худоби, збирання квітів для букетів, оранка та вирубування дібров. Рослини, які так нелегко виборювали право пестити людей свiжiстю весняного оновлення, раптом опинились в тенетах людської жорстокості. І саме з вини людей зазнають бездушного винищення. Якщо знищення первоцвітів триватиме нинішніми темпами, за 5-6 років більшість їхніх видів зникне назавжди.

Перш ніж зірвати первоцвіти подумайте про шкоду, яку ви можете заподіяти природі!

Укладач: молодший науковий співробітник     Юлія Лук’яненко