Там, де Сула оминає острів із заповідним урочищем Свинокал, знайшовся цікавий представник різнокрилих бабок — дідок звичайний Gomphus vulgatissimus. Хоча називається він звичайним, та в цих краях зустрічається не часто, й лише у місцях, де повільна течія річки не перепиняється густою водною рослинністю, а ще для розвитку його личинок потрібна чиста вода. Тому в місцях перебування дідка звичайного за чистоту води можна не хвилюватись. Назвали ж його “дідок” мабуть тому, що має він досить великі розміри - розмах крил сягає 70 мм, а довжина тіла від 45 і до 50 мм, оригінальну будову тіла й забарвлення. У дідка звичайного блакитно- чи сіро-зелені широко розставлені очі, розділені жовтим лобом, ноги повністю чорні, або ж із короткими жовтими смугами, тіло чорне з блакитним малюнком, кінець черевця здутий, знизу з жовтими плямами. Та й потрібно ж бабкам мати якого ні якого дідка! Однак ні дідівських чи бабиних, материнських або батьківських теплих родинних почуттів за цією бабкою помічено не було. Самички, літаючи, просто скидають яйця у воду, зовсім не переймаючись долею своїх майбутніх нащадків. Личинки живуть у піщаному донному субстраті, активні вночі. Цикл розвитку личинок доволі довгий, бо линяють вони більше 10 разів, і живуть від 2 до 4 років. З початку травня й до кінця липня йде літ дорослих особин.

Інформацію підготувала ентомолог парку, канд. біол. наук З.Л. Берест

Фото автора.