Наприкінці XIX століття відомий учений К. А. Тимірязєв назвав лишайники «рослинами-сфінксами», що у перекладі з грецької мови означає «чудовисько, символ загадковості». І це тому, що лишайники відрізняються від інших організмів бо мають своєрідну внутрішню будову, тіло яких (талом) утворене з'єднанням грибних (мікобіонта) і водоростевих або ціанобактеріальних (фотобіонт) клітин, органами прикріплення у лишайників є ризоїди (пучки гіфів гриба). Внаслідок цього лишайники мають своєрідну форму та колір слані, живлення, ріст, розмноження.

  Забарвлення лишайників надзвичайно різноманітне від білого до яскраво-жовтого, коричневого, бузкового, помаранчевого, рожевого, зеленого, синього, сірого, чорного.

  За формою слані лишайники поділяють на листуваті, накипні (кіркові) і кущисті.

  Листуваті лишайники мають вигляд пластин різної форми і розміру, вони більш-менш щільно прикріплюються до субстрату за допомогою виростів нижнього кіркового шару.

  Добре відомим і поширеним видом  ліхенофлори парку даної форми слані є пармелія борозниста (лат. Parmelia sulcata) — лишайник сімейства Parmeliaceae, вид роду Пармелія. По сусідству з пармелією, іноді навіть на тому ж дереві, можна побачити лишайник гіпогімнію роздуту (лат. Hypogymnia physodes) . Вона багато в чому схожа на пармелію . Належить до того ж сімейства. Росте як на хвойних, так і на листяних деревах. Але надає перевагу сосні і ялині.

  Талом накипних лишайників являє собою корочку («накип»), його нижня поверхня щільно зростається з субстратом і не відділяється без значних пошкоджень. Вони можуть жити на крутих схилах гір, деревах і навіть на бетонних стінах. Іноді такі лишайники розвиваються всередині субстрату і зовні абсолютно не помітні. Накипні лишайники є найчисельнішою (80 % усіх лишайників) та найпоширенішою групою.

  Найбільш поширеним на території парку накипним лишайником є ксанторія настінна (лат. Xanthoria parietina) - лишайник сімейства Teloschistaceae, вид роду Ксанторія. Інша назва золотянка настінна.

  Кущисті лишайники оселяються на корі дерев, мають звисаючу розгалужену лопатеву (евернія) або циліндричну слань (уснея, відома під назвою «бородач»). Лишайники, що ростуть на ґрунті (представники роду кладонія), зустрічаються у вигляді вертикальних виростів (вилчастих, шиловидних, келихоподібних тощо). Слань кущистих лишайників буває різних розмірів - від декількох міліметрів до десятків сантиметрів.

  Характерним представником кущистих лишайників, який зустрічався найчастіше є евернія сливова (лат. Evernia prunastri) — вид лишайників з роду Евернія родини пармелієвих (Parmeliaceae). Місцеві назви — вовкуни, мох дубовий.

 Молодший науковий співробітник               Оксана Кропивка