Під такою назвою на минулому тижні відбулося засідання круглого столу в Полтаві, ініціатором та
організатором якого виступила Всеукраїнська екологічна ліга (громадська організація екологічного
спрямування), яка започаткувала в Україні кампанію з громадського лобіювання інтеграції екологічної
складової у стратегії регіонального розвитку.
Учасниками круглого столу були представники органів місцевого самоврядування, виконавчої влади,науковці та представники громадськості, які обговорили наступні питання:
- Екологічна ситуація в Полтавській області: проблеми та перспективи поліпшення.
- Стан водних ресурсів області.
- Можливості розширення природно-заповідних територій. Стан об’єктів ПЗФ у Полтавській області.
- Екологічні та соціально-економічні проблеми поводження з побутовими відходами у м. Полтава та Полтавській області.
- Вплив непридатних пестицидів і отрутохімікатів на стан довкілля, якість ґрунтів та здоров’я людини.
- Необхідність внесення змін та доповнень до Стратегії регіонального розвитку Полтавської області до 2020 року.
У роботі круглого столу взяли участь і представники НПП «Нижньосульський». Зокрема мною були підняті питання щодо незаконних дій працівників Сулинської рибохорони по відношенню до любителів-рибалок на території парку (незаконне накладання штрафів за любительське рибальство); про розмежування повноважень працівників Сулинської рибохорони та інспекторів служби державної охорони НПП «Нижньосульський» у межах парку (нагадаю, діяльність цієї структури на території парку була визнана не законною рік тому на засіданні в Мінекології). Особливо дискусійним було підняте мною питання щодо можливості (чи не можливості) розширення природно-заповідної мережі області. Наразі показник заповідності (відсоток природно-заповідних територій від площі області) становить майже 5% (він співпадає з загальним показником в Україні). Нагадаю, що в 2000 році був прийнятий Закон України «Про загальнодержавну програму розбудови екологічної мережі України на 2000-2015 роки». Відповідно до цього Закону показник заповідності в країні повинен був збільшитись з 4% до 10,5%. Фактично ж за 15 років він підвищився лише на 1%. Нині збільшення показника заповідності ще складніше завдання ніж було до цього. Причиною такої ситуації є прийняття у 2010 році змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно яких на природно-заповідних територіях заборонили мисливство. На перший погляд таке рішення логічне. Насправді ж, питання розширення мережі більш глибоке, ніж здається. Справа в тім, що в 2013 році в Полтавській області відбувся перерозподіл мисливських угідь, згідно якого фактично вся область є мисливським господарством, але з різними засновниками – громадськими об’єднаннями, чи приватними особами. Саме тому виникла дискусія – за рахунок чого розширювати природно-заповідну мережу, коли природні угіддя області розподілені між мисливськими господарствами, а створення природно-заповідного об’єкта передбачає погодження з землевласниками та землекористувачами (а хто погодить, коли полювання заборонено!). Інша проблема цього питання – неконтрольоване розмноження копитних, зокрема кабана дикого у результаті заборони полювання. З однієї сторони було б добре, коли тварини могли б поширюватись на суміжні території. Але, нажаль відбувається інше. Кабани з охоронюваних територій здійснюють набіги на поля фермерів, завдаючи значної шкоди посівам. Наприклад, на території РЛП «Нижньоворсклянський» не рідко нараховували більше 100 тварин в одному стаді. Тому, попри заборону на мисливство під приводом запобігання свинячого грипу з дозволу місцевої влади та інших відповідних структур у 2015-2016 рр. відбувалися масові полювання, фактично здійснювалось повномасштабне знищення кабана. А як же Закон? Нажаль, на моє запитання: «що робити з неконтрольованим розмноженням кабана?» – компетентної відповіді так і не отримав.
За результатом роботи круглого столу була прийнята резолюція в якій визначені основні екологічні проблеми Полтавської області:
- Забруднення атмосфери викидами промислових підприємств та автотранспорту.
- Порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок регіону.
- Забруднення водних об’єктів скидами забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств і комунально-побутовими стічними водами та від скидання шахтних і кар’єрних вод у водні об’єкти.
- Підтоплення земель та населених пунктів регіону, постійне руйнування берегів Кременчуцького водосховища внаслідок водної абразії (52 км).
- Забруднення підземних водоносних горизонтів.
- Проблеми щодо поводження з відходами І-ІІІ класів небезпеки, накопичення та зберігання в небезпечних умовах значної кількості непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин.
- Накопичення значних обсягів відходів гірничодобувної, металургійної, енергетичної та інших галузей промисловості.
- Загрози для біорізноманіття та відтворення дикої фауни і флори.
- Низький відсоток заповідання, загрози для об’єктів природно-заповідного фонду.
- Втрата родючості чорноземів внаслідок високого відсотку розораності грантів та техногенного навантаження.
Підготував: фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.
|
