2 ЛЮТОГО – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВОДНО-БОЛОТНИХ УГІДЬ

     2 лютого 1971 року в м.Рамсарі (Іран) була підписана Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення. День її підписання в 1997 році оголошений Всесвітнім днем водно-болотних угідь (далі ВБУ). Всесвітній день ВБУ використовують для пропаганди різних їх природних функцій і значення для людства. Особлива увага приділяється їх ролі для водопостачання, підтримки якості вод, регулювання водного режиму, включаючи повені і засухи, підтримку стабільності клімату тощо. В даний час до Рамсарськой Конвенції приєдналося 158 держав. Загальне число угідь у світі складає 1713 із загальною площею 153 млн. га. Офіційна дата приєднання України до Рамсарської конвенції – 1 грудня 1991 р. Першими ВБУ міжнародного значення в Україні з 1975 р. стали: Ягорлицька, Тендрівська та Каркінітська затоки і Дунайські плавні, загальною площею 211 тис. га. Зараз національна мережа нараховує 33 ВБУ міжнародного значення загальною площею 676251 га.

     Відповідно до «Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів» (Рамсарська конвенція), під ВБУ розуміють «райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойми природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шести метрів».

ВБУ мають велике як природне, так і соціокультурне значення. У планетарному аспекті велике екологічне значення мають висока акумулятивна і продуктивна їх здатність, сполучна функція між суходільними та водними типами екосистем. Виключне екологічне значення угіддя мають як місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри очищення води.

     Список ВБУ міжнародного значення постійно поповнюється. Так, до перспективних для внесення у нього запропонована й Сульська затока, частина якої входить у межі НПП «Нижньосульський».

     Розташування: ВБУ займає долину гирлової ділянки р.Сули від с.Мохнач Золотоноського району Черкаської області на півночі, до сіл Жовнино і Мозоліївка – на півдні, підтоплену ділянку Кременчуцького водосховища, особливо в південній частині. Правий (західний) берег Сулинської затоки адміністративно належить Черкаській області, лівий (східннй) – до Полтавської.

Географічні координати: 49°28' пн. ш., 32°45' сх. д.

Площа: 31161,3 га.

Рамсарські критерії: 2, 4, 5, 8.

(2) ВБУ підтримує існування популяцій вразливих видів рослин і тварин, а також трьох рідкісних угруповань.

(4) ВБУ забезпечує нерестові у мови та росту молоді риб Кременчуцького водосховища, а також гніздування численних водоплавних птахів.

(5) Під час прольоту на території ВБУ реєструється до 35 тис. не горобцеподібних гідрофільних птахів, не враховуючи частушкових.

(8) ВБУ є одним з основних нерестовищ Кременчуцького водосховища, місцем нагулу та зимівлі масових видів риб [1].

Використані літературні джерела:

1. Водно-болотні угіддя України. Довідник / Під ред. Марушевського Г. Б., Жарук І. С. – К.: Чорноморська программа Ветландс Интернешнл, 2006. – 312 с.

Підготував: фахівець відділу екологічної освіти

Віктор Попельнюх