1 вересня – День працівника охорони природи та День пам’яті видів, винищених людиною

«Ми руйнуємо світ, в якому живемо. Ми ведемо себе, немов малолітні

діти, залишені без нагляду в незрівнянному, дивовижному саду,

і повільно, але вірно перетворюємо його в безплідну пустелю

з допомогою отрут, пил, серпів і вогнепальної зброї»

Джеральд Даррел

Поєднання цих двох свят є не випадкове, адже минулі покоління сприяли тому, що генофонд дикої природи значно збіднів, а сучасники повинні прикласти максимум зусиль для того, щоб цей процес зупинити. Сподіватимемось, що нам більше ніколи не доведеться дізнаватись про чергове знищення якогось виду людиною, як вже неодноразово відбувалось в історії людства.

За даними Міжнародного союзу охорони природи за останні 500 років повністю вимерли понад 900 видів тварин і рослин, переважна більшість в минулі два століття. Опублікована ним Червона книга, в яку включені зникаючі види ссавців і птахів, являє собою два об’ємистих томи. Науковці вважають, що нині на межі знищення знаходяться ще близько 50 тис. видів тварин.

Наведу список із 10 топ-тварин, які знищені нашими предками, чи сучасниками.

Шерстистий мамонт. Існують різні гіпотези щодо вимирання даного виду (втрата генетичного різноманіття, зміна клімату, спалах епідемії і т.д.). Сучасні дослідження все частіше схиляються до того, що фінальний удар мамонтам завдала саме рука людини. Час повного зникнення – 10 000 років тому.

Маврикійський дронт (додо). Цей нелітаючий родич сучасних голубів з масою тіла понад 20 кг довгий час вважався міфічним, не існуючим у природі. Лише після того як спеціально організована експедиція на Маврикій виявила останки дронта, існування виду було визнано офіційно. Крім того, було доведено, що винищили цих птахів мореплавці та завезені ними тварини – майже через 100 років після виявлення (голландські моряки вперше зустріли цього птаха в 1598 році). Вбивали їх просто палицями, не прикладаючи значних зусиль на полювання. Рік повного знищення – приблизно 1681.

Морська (Стеллерова) корова. Експедицією Вітуса Берінга ця тварина вперше була виявлена в 1741 році біля Командорських островів. Детально її описати вдалося лікарю Георгу Стеллеру (в честь нього був названий новий вид). Тварина малорухлива, мала величезні розміри, і мирно «паслась» серед ламінарії. Відсутність страху перед людьми і смачне м’ясо стало причиною повного її знищення всього через 30 років після відкриття. М’ясо і жир використовували в їжу, з шкір робили човни. Процес добування морської корови нерідко був дуже жорстоким – тварин закидали списами, сподіваючись, що вона спливе, чи її тіло викине хвилями на берег. Вид був повністю винищений в 1768 році.

Мандрівний голуб. Мешкав на території сучасних США і Канади. До початку ХІХ століття був найпоширенішими видом на Землі (його чисельність сягала приблизно 5 млрд.). За свідченнями натураліста Олександра Уілсона під час перельотів деякі зграї досягали 1,5 км в ширину, та майже 400 км в довжину! Інший орнітолог Джон Аудубон спостерігав зграю, яка летіла протягом 3-х днів. Однак, і цієї кількості птахів не вистачило для того, щоб голуби вижили. Про масштаби їх знищення може слугувати той факт, що, наприклад, весною 1851 року в Нью-Йорк залізницею було доставлено 74 т м’яса голубів, вбитих лише в двох районах штату. Фермери, які спеціалізувались на вирощуванні свиней, безжалісно їх відстрілювали та згодовували тваринам. Зниження чисельності голубів проходило більш-менш плавними темпами десь до 1870 року, після чого, за менш ніж 20 років, вона зменшилась просто катастрофічно, і останній голуб у дикій природі був помічений в 1900 році. Останній представник цього виду помер в зоопарку м. Цинцинаті в 1914 році.

Тасманійський або сумчастий вовк (тілацин). Батьківщиною цієї тварини була материкова Австралія та острів Нова Гвінея. Вперше сумчатому вовкові довелося змінити своє місцеперебування після того, як люди перевезли на острів собак дінго. Витіснений ними, сумчастий вовк опинився на острові Тасманія, де його почали нещадно винищувати місцеві фермери, намагаючись убезпечити своїх овець. Останній представник виду був убитий в 1930 році. Датою остаточного його зникнення вважається 1936 рік, коли в австралійському зоопарку помер від старості останній тасманійський вовк. Рік повного зникнення – 1936.

Північноафриканська коров’яча антилопа. Тварина з підродини великих антилоп, що живуть у Африці, зникла з мапи Землі в середині ХХ століття. Із-за того що на цих тварин велася активна полювання, останніх представників даного виду можна було зустріти лише в дуже важкодоступних для людини місцях африканського континенту. У 1954 році вид знищили остаточно.

Яванська тигр. У ХІХ столітті цього тигра можна було зустріти на території острова Ява. Тварина постійно турбувала місцевих жителів, що, можливо, і стало причиною активного на неї полювання. До 1950 року на Яві залишалося близько 25 тигрів, і половина з них проживала в спеціально створеному заповіднику. На жаль, це не допомогло порятунку популяції – в 1970 році залишилося всього сім тигрів. У цьому ж році тварина повністю зникла з лиця землі.

Занзібарський леопард. Історія знищення цієї тварини досить незвичайна. Занзібарского леопарда місцеві жителі винищували цілеспрямовано, вирушаючи на полювання всім селом. Причому не м’ясо і не шкіра тварини приваблювали людей. Вважалося, що цей леопард пов’язаний з відьмами, які займаються розведенням і навчанням представників виду, а надалі використовують їх як помічників у своїх темних справах. Винищувати леопардів почали в 1960 році. Повністю зникли ці тварини рівно через тридцять років – у 1990.

Піренейський козеріг. Є одним з чотирьох видів іспанських диких козлів. До наших днів виду дожити не вдалося, причому загибель останнього представника була вкрай безглуздою – на тварину впало дерево та придавило її. Вчені намагалися клонувати піренейського козерога, але дітей врятувати не вдалося, так як вони мали безліч вроджених дефектів. Роком повного зникнення вважається 2000.

Західний чорний носоріг. Причиною вимирання цього виду стало регулярне полювання на території його проживання, якою є Камерун. Ці тварини, які зникли з вини людини, мали дуже цінні роги, що використовувалися в багатьох рецептах китайської медицини. Пошук живих носорогів з 2006 році результатів не приніс. Тому вид оголосили вимерлим. Роком повного вимирання виду вважається 2011.

Цих, та ще багато інших видів тварин ми вже не побачимо ніколи!

Перше вересня було обрано для пам’яті, тому що саме цього числа в 1914 році в зоопарку м. Цинцинаті (США) помер останній мандрівний голуб. Історія знищення цього виду найбільш яскраво показує нам колосальні масштаби нашого марнотратства і необачності. І знищили цей вид (і не тільки його) не древні дикуни, а, здавалось би цивілізовані, люди ХІХ століття. Не говорячи вже про види, що були знищені «homo sapiens» у ХХ столітті. Своїм святом цей день можуть вважати не лише працівники, які професійно займаються охороною природи, а й всі ті, хто не байдужий до даремно зірваної квітки чи зрубаного деревця, хто не залишає після себе сміття та іншого непотребу від якого «стогнуть» ріки, ліси та поля.

Підготував: Віктор Попельнюх.