11 січня – День заповідників і національних парків

Зменшення різноманітності живої природи –

найзагрозливіша серед змін довкілля, що відбуваються нині.

Е.Уілсон (експерт-еколог)

Вперше «День заповідників і національних парків» почали відзначати у 1997 році за ініціативи Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи (нині він перейменований на Всесвітній фонд природи World Wildlife Fund, скорочено WWF – міжнародна неурядова організація, що займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища). Дату приурочили до дня створення Баргузінського державного заповідника. У 1986 році рішенням ЮНЕСКО йому було надано статус біосферного заповідника з включенням до міжнародної мережі біосферних резерватів.

Нині на нашій планеті понад 20 тисяч заповідних територіальних комплексів, у тому числі 1200 заповідників і національних парків. Серед цієї кількості охоронюваних територій, Україна представлена 19 природними заповідниками, 4 біосферними заповідниками та 47 національними природними парками. Із цих категорій природно-заповідного фонду (ПЗФ) на Полтавщині створено лише 2 національні природні парки (Пирятинський та Нижньосульський).

Станом на 01.01.2019 р. ПЗФ Полтавської області налічує 387 територій та об'єктів загальною площею 142404,2215 га, що складає 4,9% від загальної площі області (приблизно таки й же показник заповідності в Україні). З них 29 мають статус загальнодержавного значення: 2 національні природні парки, 20 заказників, 1 ботанічна пам’ятка природи, 1 ботанічний сад, 1 дендрологічний парк, 4 парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Кількість територій та об’єктів ПЗФ місцевого значення становить 358, з яких: 5 – регіональні ландшафтні парки, 156 – заказники (50 ландшафтних, 3 лісових, 38 ботанічних, 7 загальнозоологічних, 2 орнітологічних, 4 ентомологічних та 52 гідрологічних), 134 – пам’ятки природи (12 комплексних, 108 ботанічних, 2 зоологічні, 3 гідрологічних, 9 геологічних), 48 заповідних урочищ, 1 дендрологічний парк та 14 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Але, як свідчать наукові дослідження провідних учених багатьох країн, забезпечення нормального функціонування біосфери Землі та її самовідновлення можливі лише за умови наявності не менш як 10-15% площ, зайнятих заповідними територіями рангу природного заповідника чи заказника, на яких не передбачається господарювання (взагалі, чи сильно обмежене). Проте, нажаль, нині цей показник на нашій Планеті знаходиться в межах 1%.

Тому, надзвичайно важливо прагнути розбудовувати природно-заповідну мережу за рахунок тих категорій, які б забезпечували не формальне, а реальне збереження біорізноманіття та підтримували природний баланс на нашій Планеті.

Довідково: Згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України»:

Природні заповідники – природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Підготував Віктор Попельнюх