Багато хто думає, що зима не найкращий період для збору грибів. Але насправді – це пора, коли ліс може нас здивувати, адже на стовбурах дерев та пеньках під час тривалих відлиг та навіть під снігом можна побачити фламуліну оксамитовоніжкову (лат. Flammulina velutipes), або опеньок зимовий – їстівний гриб, який розпочинає плодоносити пізно восени і плодоносить практично всю зиму, якщо температура повітря не дуже низька, цьому сприяє наявність слизу який захищає гриб від холоду, однак при великих морозах гриб не росте, але цікаво те, що його пошкоджені промерзанням клітини зрощуються і відроджуються при підвищенні температури повітря до позитивних значень. Це один з небагатьох видів грибів, що трапляється досить часто взимку на території парку.

Зростає даний гриб у листяних та мішаних лісах НПП, на мертвій деревині та живих ослаблених деревах листяних порід, таких як верба, клен, тополя, ясен, в’яз тощо. Росте здебільшого групами, утворюючи «букети», інколи дуже великі, але при цьому самі плодові тіла невеликих розмірів, яскраво-помаранчевого кольору, пластинки від білого до кремового кольору, у дорослих екземплярів можуть бути помаранчевими та вохристими. Головною відмінністю даного гриба від отруйних видів - несправжнього опенька сірчано-жовтого (лат. Hypholoma fasciculare) та галерини облямованої (лат. Galerina marginata) є оксамитова ніжка, коричневого кольору, завдяки якій фламуліна і отримала свою назву.

В шапинках зимового опенька знайдено у великих кількостях антикоагулянти, що розріджують кров, гриб може бути корисним для людей які потерпають від тромбофлебіту, або кров яких швидко згортається. Досліди показали можливість використання даного виду для боротьби з раком. У 1963 році було виділено фламулін – водорозчинний полісахарид з протипухлинними властивостями. У 2001 році професор Т. Ікєкава повідомив, що за даними Національного інституту раку в Японії, провінції Нагано, населення якого вирощує фламуліну у промислових умовах відмічено найнижчий відсоток захворювання на рак.

Зимовий опеньок культивують у багатьох країнах, найбільш за все в Японії та Китаї.

Список використаних джерел:

Сухомлин, М. М. Гриби України : Атлас-довідник / М. М. Сухомлин, В. В. Джаган ; Рец. Д. В. Лукашов, Н. А. Бісько ; Наук. ред. В. П. Гелюта. — 2-е видання. — К. : КМ-БУКС, 2017. — 240 с.

Оксана Кропивка,

молодший науковий співробітник