Четвер, 26.11.2020, 09:34Головна | Реєстрація | Вхід

Форма входу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 565

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Календар

«  Січень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів

Друзі сайту

Головна » 2020 » Січень » 21 » ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА
09:21
ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА

Курган «Залізна Баба»

Прекрасні селецькі землі, опоясані заплавами красуні Сули посульські долини й розлогі діброви, над якими велично здіймається давній курган Залізна Баба.

Відомий український археолог та історик Василь Григорович Ляскоронський припускав, що на цих землях існувало давнє нагірне городище, обороноздатний населений пункт з досить складним характером укріплень (валів та ровів). Він також підкреслював можливий багатошаровий характер цього городища – заснування його як поселення за часів Київської русі, у пізньо-середньовічний період.

Особливе місце в плані городища належить кургану Залізна Баба, який розташований на горі, що простягається між селами Великоселецьке та Малоселецьке (Оржицький р-н, Полтавська обл.). За припущеннями вчених він відігравав роль жертовника для скіфських племен – місцем де приносили жертви під час проведення релігійних обрядів. З його назвою пов’язана легенда, яка сповнена надзвичайної людської сили й патріотизму, любові до рідної землі наших пращурів: «Жила собі вдова. Чоловік загинув. Ніхто їй більше не припав до серця, і зналася вона гаразд на чарах. Могла хвороби травами лікувати, від різних напастей заговорювати. Тому люди, хоч і побоювались її як чаклунку, однак шанували. Якось напали на ті місця вороги. Пішли чоловіки з ними битися. Незважаючи на мужність і героїзм, не змогли зупинити нечестивців. Полягли всі. Пішли тоді воювати діди та хлопчаки, які тільки могли втримати зброю. І їх здолали чужинці. Лишилися самі жінки з маленькими дітьми. Похапали вони малят і подалися до останнього притулку – на гору за вали. З радісними криками приступили туди вороги – бачили- бо близьку поживу. Та боронилися жінки з подесятереною силою, закидали їх камінням, землею, збивали з гори вниз. Але сили танули, все густіше летіли вражі стріли. Ось-ось для захисників настане остання хвилина. Почали прощатися матері з дітьми. Плачем та зойками сповнилася гора. А та чарівниця ходила поміж ними з чашею в руках і збирала туди всі сльози, які проливалися. Потім піднялася на верхівку кургану, вилила собі на голову ті сльози і крикнула до всіх богів. І стільки чарівної сили було в тих сльозах, в тих материнських моліннях, що перетворили вони жінку в залізну, та ще й верхи на золотому коні. А тоді орлицею злетіла вона вниз і почала сікти ворогів. Вони ж їй нічогісінько не могли зробити, всі шаблі об її залізне тіло тупилися, всі стріли відскакували. І злякавшись, втекла ворожа сила далеко. А жінка та вже не могла перетворитися в звичайну. Не дано було їй таких чар. Отож і стала вона на могилі задивлятися, чи все тихо та спокійно навкруги, чи не підіймається пил під копитами чужих коней. І довго так стояла. Всі здалеку її бачили. Того й прозвали гору Залізною Бабою ( за давньослов’янською міфологією словом «баба» називали жінок, які зналися на чаклунстві). А потім вийшов її час. І пішла вона в землю, і там внизу десь вона є. І кінь золотий там же..»

26 грудня 2003 року рішенням Селецької сільської ради селечани увіковічили легендарний образ на офіційному гербі та хоругві. «…У червоному полі – золотоволоса-жінка чарівниця, одягнена в срібну сукню і лазурований плащ, тримає у правиці золотого меча, сидячи верхи на золотому коні, який крокує по зеленому тригір`ї…». Автором декоративного зображення є С. Дерев`янко, але ідейно це рішення властиве для кожного – легендарні принципи свободи й незламності були притаманні селечанській громаді протягом усієї її історії.

За матеріалами Історичного нарису «ДУШІ СЕЛЕЦЬКОЇ ВІТЧИЗНА» ./СТОВ «Селецька», Федоренко К.А./ - Полтава: Артполіграфсервіс, 2008. – 95 с.

Фото: молодший науковий співробітник О.І. Кропивка

Переглядів: 135 | Додав: ksysha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 6
6 polebkakhomenko1   [Матеріал]
Добре що історія зберігається та не забувається. Тепер і ця розповідь буде в моїм пам'яті. Було цікаво читати, тому надіюсь що буде продоження такого типу статтей.

5 samsonenkoviktorija   [Матеріал]
Хоч і знаю, що легенди це лише видумки, але читаючи, кожного разу вірю в них, як мала дитина. Дуже цікава історія, ніколи раніше про неї не чула. Хотілося б побувати на давньому кургані - Залізна Баба.

4 natalialiakhman99   [Матеріал]
Ця стаття стала для мене досить пізнавальною.Вперше почула цю захоплюючу історію.Але сприймаю я її більше як казку чи легенду,тому що важко повірити у описані чари.Проте чудово,що Селецька сільська рада піклується про збереження легендарного образу,збільшуючи історико-культурну спадщину України,даючи можливість розвивати пізнавальний туризм.

3 alkabilyk737   [Матеріал]
Надзвичайно захоплююча історія, яка увінчує незламність жінки, та силу материнських сліз. Приємно, від того, що історія зберігається, і доказом цього є легендарний образ на офіційному гербі та хоругві за рішенням Селецької сільської ради.

2 karinkasviatobog   [Матеріал]
Також чула про цей курган ще зі школи, нам розповідали що кочові племена розташовували там так званих ідолів. Дослідники припускають, що саме такий ідол, оздоблений залізом, стояв на цій горі, а до нас він дійшов у вигляді топоніма.

1 anzhelkasklyar   [Матеріал]
Ознайомлена з цією історією ще зі школи. Дійсно дуже цікава історична подія.
Але засмучує те, що доводиться прощатися із цим археологічним пам’ятником. Так, як місцеві жителі вибрали майже третину гори.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2020 | Конструктор сайтів - uCoz