Після незвично теплої зими вже на початку березня пригріло справжнє весняне сонечко, і одразу ж з’явились метелики. Хтось побачив лимонницю, хтось — сонцевика кропив’яного, або щербатку С-біле, чи інших сонцевиків, а до нас завітав метелик павиче око денне, блиснув своїми синіми “очима” й полетів далі, бо ж проспав усю довгу, хоча й не дуже холодну зиму в якійсь шпарині, тому шалено радів сонцю, простору, можливості вільно розправити крила й летіти!
Примітний цей метелик, особливо його “очі”. Їх у нього аж дві пари на верхній стороні крил. Нижня сторона крил метелика темна, з коричневим невиразним візерунком. Так легше сховатись: склав крила й лишаєшся непомітним на темному фоні землі, серед опалого листя. Якщо ж метелика потурбують, він зненацька розкриває крила, й тоді на нападника чекає неприємна несподіванка: на нього дивляться великі очі якоїсь істоти. Жах!
4 березня, коли в середині дня на сонці було навіть жарко, у лісі в усій своїй красі постали проліски, збирались квітувати ряст та гусяча цибулька, з-під куща виглядало жовте око пшінки весняної. В цей день можна було побачити одразу й лимонницю й сонцевика чорно-рудого, внесеного у Червону книгу метеликів Європи. Причому в урочищі Стіна сонцевик був не один, а літало не менше як 7-8 особин. Однак ще в лютому можна було спостерігати метеликів-екстремалів — на світло лампи прилітали совки, які відомі тим, що літають за низьких температур повітря; прилетіла совка до освітленого вікна й сьогодні ввечері. Так що кого вважати першим, ще треба подумати.
Квіти проліски дволистої зараз запилюють здебільшого свійська медоносна бджола та різні мушки. Волохаті джмелихи ще сплять. Вони, мабуть, чекають квітування рясту, щоб можна було вдосталь напитись нектару. Під відслоненою корою сплять ще майже прозорі золотоочки. Це згодом золотоочка звичайна (лише вона зимує на стадії дорослої комахи) набуде зеленого кольору.
Знайшлись під корою й два азійські сонечка. Наші, звичайні 7-крапкові сонечка, вийшли зі схованок погрітись, а потім одне з них навіть попрямувало кудись, хоча попелиць та інших дрібних комашок, на яких воно полює, поки що немає. Навіть гали в’язово-грушевої попелиці висять темні, порожні.
Заспаний, сидів під корою тополі білої невеликий червоний клопик, а його родичі, теж червоні клопи-москалики, або червоноклопи безкрилі, вже наприкінці того тижня збирались великими компаніями в теплих сонячних закутках.
Під деревами літають дрібні комарики, а на них чатують невеликі тоненькі бабки — сіролютки руді. Прокинулись і дрібні мурашки й купкою зібрались біля входу в свою нірку. Жучки-листоїди земляні блішки вже геть проточили листя коров’яку. Бігають у пошуках їжі швидкі жуки-туруни, а жуки-чорнотілки, здається, нікуди не поспішають. Життя вирує! Проте за прогнозом незабаром температура повітря знизиться, тож більшості комашок доведеться знову шукати собі схованку, й лише деякі, особливо витривалі, будуть продовжувати літати, повзати й бігати.
Ентомолог парку, канд. біол. наук З. Л. Берест
|