В озонову дірку подивився янгол:
– Господи, скажи їм, щоб вони схаменулись!
Л. Костенко
Вислів відомого
римського філософа Луція Аннея Сенеки (4 р. до н.е. – 65 р. н.е.), який став
заголовком цієї публікації, приходить на думку всякий раз, коли слухаєш
повідомлення про світові глобальні екологічні катаклізми та їх руйнівні
наслідки, які все частіше стають темами екстрених випусків засобів масової
інформації. Певною мірою люди вже звикли
до неминучих жахливих викликів природи, сприймаючи це як даність та
безповоротність таких процесів. Мовляв, і раніше траплялись і вселенські
потопи, і землетруси, і засухи, і багато чого ще. Дійсно, за багатомільйонну
історію на планеті Земля відбувалися глобальні процеси, які, в кінці кінців,
створили те сприятливе екологічне середовище, в якому змогла існувати людина
розумна (Homo sapiens), тобто
ми з вами. Але майже з
самого початку свого існування людина свідомо (чи не свідомо) почала знищувати та
руйнувати те оточення, яке було навколо неї. І привід був відповідний – щоб
вижити. Нині руйнівні процеси продовжуються, тільки вони вже мають більш техногенний
характер, а риторика та ж. А як виживати, якщо не підкорювати природу?
Пам’ятаєте відомий вислів Івана Мічуріна: «Ми не можемо чекати милості від
природи; взяти її в неї – наша задача». І брали, і беремо, і ще, нажаль, довго
братимемо (якщо не схаменемось).
На всьому
відрізку існування людського суспільства був різний філософський підхід та
ставлення до оточуючого світу. Наприклад, в античні часи (VII ст. до н. е. – II ст. до
н.е.) ідеалом
вважалося життя в згоді з природою (ідея космоцентризму); у середньовіччі (V-XIII ст.) панував
інший підхід, який базувався на тому, що природа бездуховна, є джерелом зла,
щось низьке в порівнянні з людиною, а тому не варта уваги; у епоху відродження
(кінець XIII – початок XVII ст.)
природа розглядалась як джерело радості і повноти життя. Натомість, в період
становлення прагматичного промислового капіталізму, з настанням так званого
Нового часу, який триває і понині, природа розглядалася як об’єкт підкорення та
перетворення. Ще Френсіс Бекон – англійський філософ, що жив на стику XVI-XVII говорив
так: «знання – сила, воно джерело панування над природою». І начеб то навмисно
озброївшись цим лозунгом та оволодівши відповідними знаннями людина продовжує
підкоряти природу та порушувати її закони (освоює космос та впливає на клімат
Землі; здійснює техногенне засмічення атмосфери, гідросфери та літосфери; масово
знищує тропічні ліси – легені нашої планети; розробляє технології з вирощування
ГМО; клонує організми – ось далеко не повний перелік того, що неминуче може призведе
до катастрофи).
Безумовно,
заради об’єктивності слід відмітити, що з середини минулого століття в деяких
країнах, переважно Європи, намітилась тенденція трансформації в свідомості щодо
проблем навколишнього природного середовища та необхідності його охорони та
збереження. Все частіше йдеться про відмову від ідеї антропоцентризму (коли
тільки людина з її потребами має цінність),
та переходу до біоцентризму (коли в центрі уваги все живе). Проте, без
спільних зусиль людства подолати ті глобальні проблеми, які воно само й
створило – навряд чи вдасться, а це вкрай необхідно хоча б задля того, щоб не
збулися такі пророцтва:
– Напис
на піраміді Хеопса. Люди загинуть від невміння користуватися силами природи
і від незнання істинного світу.
– Мішель Нострадамус. «Чорна кров
Землі її погубить. Невігласи і лихварі спалять ліси і задимлять небо. Відріжуть
Сонце від усього живого.
Загине все, але приречені продовжуватимуть до агонії танцювати і
вдаватися бенкетам».
Цікаві вислови на цю тему:
– Йоган
Гете. «Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права; помилки ж і
омани походять від людей".
– Ральф
Емерсон. Природа не потурає слабкості і не прощає помилок.
– Жан Дорст. Великі
катастрофи, вже розорили і продовжують плюндрувати сучасний світ, вони походять від небажання людини рахуватися з
законами природи, від небажання зрозуміти, що голод не можна втамувати,
спустошуючи землю.
– Жюль Ренар. Богу непогано вдалася природа, але от з людиною він трохи помилився.
– Леонід Сухоруков. Ніщо в природі не зникає
безслідно, крім навколишнього середовища.
Автор: фахівець відділу
екологічної освіти НПП «Нижньосульський», кандидат біологічних наук Попельнюх
В.В.
|