Другий весняний місяць чарує нас зміною декорацій. В урочищі Стіна відцвіли проліски й гусяча цибулька, так що зараз під пологом листяного лісу суцільний килим анемони жовтої. Продовжують квітувати медунка, фіалки, пшінка весняна. Навіть копитняк європейський розкрив свою “потаємну” квітку. На узліссі розкрились сонячні квіти кульбаби, у білому кипінні цвіту терен і дика груша.

            Відбуваються зміни й у видовому складі комах. Все більше стає різних метеликів. Це здебільшого ті, що вийшли з лялечок і личинок цієї весни, а не зимували в дорослому стані. Хоча ще літають лимонниця та кутокрилка С-біле, які зимували десь під корою, але більше ніж на них, поглядаєш на зоряницю Аврору —  яскраві оранжеві плями на крилах самців цього білана спалахують вогниками серед ще темного, не вбраного у зелене листя лісу. Самички зоряниці більш скромні, їх вбрання біло-зелене й не так сильно  привертає увагу. Білани ріповий і бруквяний, звичайні для нас метелики, почали літати цього року ще в березні. На початку квітня з’явились невеликі синявці, й зараз майже у всіх біотопах відмічається синявець крушиновий, рідше можна побачити хвостюшка підзеленя, що дивує пронизливим кольором своїх крил. Його важко розгледіти серед зеленої трави, але примітний він у польоті. Недалеко від урочища вже літав красень махаон, а незабаром можна буде побачити його родича подалірія, якщо ж усміхнеться доля, то й мнемозину — наших “червонокнижних” косатців.

            Весна цього року, на превеликий жаль, вирізняється сильними вітрами, що завдає прикрості більшості комах, які літають, особливо метеликам. Не в змозі протистояти вітру, вони шукають затишних місць. Отже спостерігати, а тим більше проводити підрахунок їх чисельності, доволі важко, й не завжди такі підрахунки будуть об’єктивно показувати дійсний стан справ.

            На квітах зараз багато різних диких бджолиних. Джмелів, однак, чомусь досить мало цього року, зрідка помічаєш осмій, а здебільшого інших маленьких невтомних трудівниць. 

З бабок поки що вдалось побачити лише бабку лютку темну. Ще цікавою була знахідка мухи-повисюхи Xanthogramma citrofasciatum (De Geer), яка імітує осу.

            На узбіччі доріг привертають увагу входи у нірки, діаметром біля 1 см. Якщо зупинитись і трохи почекати, вийдуть хазяї підземних осель жуки-кравчики. Життя в їх колоніях вирує не аби як! Бійки за нірки та заготівля корму наповнюють дні невгамовних жуків. Ось один із них зрізав невеликий листочок і потяг його до своєї господи. У іншого, що намагався затягти в нірку листок пирію, щось пішло не так, тож він покинув свою “здобич” і знову подався на пошуки. Біля дороги на квітах кульбаби сидять чудернацькі волохаті жуки — хрущики-лисички. Вони одержали таку назву завдяки кольору “шубок”, що дійсно чимось схожі на хутро лисиці. Ще одні жуки, яких так не люблять садівники, бронзівки мохнаті, сидять на квітах дикої груші й виїдають тичинки з пиляками, хоча завдяки своїй мохнатості можуть переносячи пилок з квітки на квітку. Радісно було побачити 7-крапкові сонечка, заклопотаних важливою справою — продовженням роду.

            Серед торішнього опалого листя загубився чорнильний горішок — оселя листкової дубової горіхотвірки. Хоча хазяйку це вже не хвилює, бо через невеликий отвір вона давно вийшла назовні, покинувши свій смачний будиночок. Клоп-щитник, який так бентежить любителів малини та інших ягід, в лісі не затятий шкідник, як й інші клопи, а повноправний член цього зеленого товариства. Як і червоноклоп безкрилий, що раз у раз потрапляє в поле зору, адже цією весною червоних клопів-москаликів скрізь аж занадто багато!

Ентомолог парку к. б. н. З.Л. Берест