На всі ті виклики, з якими стикається прогресивно налаштована, екологічно свідома світова спільнота, вона відповідає певними діями, які направлені якщо не на повне їх вирішення, то хоча б на їх мінімізацію. У цьому сенсі надзвичайно важливим елементом прояву занепокоєння є  декларування позиції поважних Міжнародних структур щодо глобальних екологічних проблем планетарного масштабу. Одним з елементів акцентування уваги на таких питаннях є оголошення міжнародних десятиліть екологічної тематики, які виконують не лише декларативну функцію, але й мають практичне значення у вирішенні конкретних екологічних та соціальних проблем, з якими постійно стикається людство.

Так наприклад, у грудні 2003 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 2005-2015 роки Міжнародним десятиліттям дій під лозунгом «Вода для життя». Основним завданням цього десятиліття було заохочення зусиль міжнародної спільноти в напрямку виконання прийнятих на міжнародному рівні зобов’язань з питань води та водопостачання. Ці зобов’язання включали в себе перспективи скорочення наполовину частки населення, що не має доступу до безпечної питної води та припинення екологічно нестійкої експлуатації водних ресурсів (у всіх проявах).

Основними питаннями десятиліття «Вода для життя» були такі: дефіцит води, доступ до санітарії і медичного обслуговування, гендерні аспекти проблеми водопостачання, формування потенціалу, фінансування, вартісна оцінка, комплексне управління водними ресурсами, транскордонні питання, пов’язані з водою, довкілля та біорізноманіття, попередження лих, продовольство і сільське господарство, забруднення і енергетика.

Безумовно, дана декларація повністю не була виконана, але значна кількість тих питань, які стосувалися цієї проблематики все ж було реалізовано.

На перший погляд здається, що гідросфері, яка складає 71% поверхні нашої Планети, нічого не загрожує. Але це хибна думка. З усієї води (моря, океани, льодовики, ріки, озера та підземні води) – прісна складає лише 2%, причому 85% її зосереджено в льодовиках Гренландії та Антарктиди (тут варто згадати про «парниковий ефект», його причини та наслідки). І лише 1% прісної води містять річки, озера, підземні води, які й використовуються людиною для своїх потреб.

Для України головним джерелом води є ріки – Дніпро, Дунай, Дністер, Південний Буг, Тиса та Прут. Основними постачальниками води в ці артерії є притоки (малі річки), яких нараховується близько 63 тисяч. Проте, за останні десятиліття в Україні зникло близько 5 тисяч малих водотоків! На межі зникнення не менше, а ті, що залишились підпадають під дію хімічного, бактеріального, теплового та радіоактивного забруднення.

 Безумовно, природа досконала, і може певною мірою справлятися з забрудненнями, але ці процеси надзвичайно повільні. Наприклад, самоочищення  Світового океану може відбутися за 2500, підземних вод – 1400, полярних льодовиків – 9700,  озер – 17, боліт – 5 років, річок – 16 днів. Але це за умови, що забруднення будуть припинені! Чи це реально? Напевно ні! Адже з ріками у Світовий океан щороку надходить понад 320 млн т заліза, 6,5 млн т фосфору, 200 тис. т свинцю, 5 тис. т ртуті, 5-10 млн. т нафти на нафтопродуктів тощо. У нього вже потрапила величезна кількість радіоактивних речовин (приблизно 300 Чорнобилів).

 (Продовження в наступній публікації)

Підготував: фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.