Мальовничі околиці села Мохнач вже давно полонили серця любителів природи, і село стало регіональним центром дачного відпочинку. Окрім красуні річки Сули, різнобарвних луків, багатих тваринами лісів та боліт, що оточують це старовинне село, тут можна побачити дивовижно, з любов’ю оформлені подвір’я місцевих жителів та дачників. Крім того, село Мохнач – рай для рибалок-любителів.

            Кожний приїзд у цю багату в природному відношенні місцевість дарує масу різноманітних вражень та цікавих зустрічей. У старому сосновому лісі тебе зустрічають граціозні козулі європейські, тут постійно мешкають борсуки та лисиці звичайні, зайці сірі. Звичайними є дятли, повзики, різні види синиць, в тому числі і гостя з півночі – синиця-московка, а також безліч співочих птахів.

            Із порогів будинків, що розміщені над Сулою, можна спостерігати за життям водоплавних та біля водних птахів – качок, численних лисок, великих білих та сірих чапель, послухати спів очеретянок та красуні синьошийки. На різнотравних яскравих луках вас зустрінуть жовті плиски, чекани лучні, а з хижих птахів боривітер звичайний та інші. Стрімкі береги Сули у великій кількості заселяють ластівки берегові, спостереження за життям колоній яких приносить неабияке задоволення.

            На луках милують око різнобарвні метелики. Потурбований синявець Ікар, як і його невгамовний тезка, злітає у синє небо. Ближче до води, на вологих луках, тримається червонець  непарний, занесений у Міжнародний та інші червоні списки. Завжди поспішаючи, пролітає жовтюх лучний. Ховається серед трави маленький прочанок Памфіл, а очняк волове око, не покладаючись на своє захисне забарвлення, воліє податись від ваших ніг якомога далі. На лісових галявинах літає також синявець бурий. А в гущавині лісу можна натрапити на стрічкарку — досить крупну совку з красивою кольоровою перев'яззю.

            Над квітами гудять домашні бджоли. Збираючи нектар із квітів пижмо, вони мовби одягнули оранжеві штанці з пилку. Тут і невеличкі дикі поодинокі бджілки, які теж заклопотані збиранням солодкого наїдку, а також і басовитий величенький джміль земляний. Копіюють бджілок і ос мухи-повисюхи, або дзюрчалки, що час від часу зависають у повітрі, немовби підвішені на невидимих ниточках. Якщо зазирнути у вінчики квітів, можна побачити безліч невеликих жучків, які копирсаються у пилку.

            Хижі бабки, присівши на стебло чи листок, видивляються своїми величезними очима здобич. Серед звичайних мешканців лук тонкі стрілки та лютки, більш міцні бабки справжні, великі коромисла — їхні хижі личинки зростали в тихих затоках Сули. В траві стрибають незліченні саранові та коники, десь співає свою нескінченну пісню цвіркун. Він прославляє безмежний світ, уквітчані луки та свою затишну нірку, що так чекає на господиню. 

            Начальник  науково-дослідного відділу, к. б. н.  М. Л. Клєстов,

науковий співробітник парку, к. б. н.  З. Л. Берест