Осінь –  самий сприятливий час для збору врожаю чудового дару даного нам природою – грибів.

Вирушаючи в ліс за грибами, необхідно хоча б приблизно знати і дотримуватися деяких правил їх збору, а також дотримуватися елементарної культури поведінки в лісі і спілкування з природою. Це потрібно як для збереження грибних запасів, так і для заощадження лісу – одного з найважливіших джерел підтримки життя на Землі.

Як відомо, основою хорошого врожаю грибів є здорова , сильно розгалужена грибниця (міцелій). Звідси головне і важливе правило при зборі грибів – не зруйнувати і пошкодити грибницю . Тому не слід виривати гриби з грунту – це розриває нитки грибниці і знищує врожай грибів, краще зрізати або зламати. Утворену ямку треба присипати підстилкою або злегка притоптати, що вбереже грибницю від висихання і збереже її життєздатність. Не можна ворушити верхній шар грунту і зривати її покрив у пошуках дрібних грибів.

Беріть тільки той гриб, який добре знаєте. Якщо ви не знаєте гриба – не збивайте і не затоптуйте його,  отруйний  гриб нікому не заподіє шкоди , якщо його не чіпати, а от якійсь тварині він може знадобитися або просто прикрасить ліс, як, наприклад, красень мухомор.

За ступенем їстівності, гриби поділяють на їстівні, умовно їстівні, неїстівні та отруйні. Універсального правила відмінності їстівних грибів від отруйних немає. Тому керівництвом для збору є ознаки, характерні для певних видів та відмінні риси між ними.

Головним помічником при визначенні, чи придатний гриб в їжу, стане його капелюшок. У більшості їстівних грибів нижня частина капелюшка має трубчасту структуру. Як правило, це найсмачніші й корисні гриби: білі, підосичники, маслюки, підберезники.

Білий гриб, боровик — найцінніший серед їстівних. Шапинка його товстом’ясиста, спочатку майже куляста, згодом подушкоподібна, з тупим краєм, білувата, сірувата, жовто- або червоно-коричнювата (колір її дуже мінливий, різних відтінків). М’якуш щільний, білий, при надломі на повітрі не змінюється, з приємним грибним запахом і смаком. Росте у травні—жовтні у листяних, хвойних та мішаних лісах

Підосичник, красноголовець найчастіше зустрічається в осикових, а також хвойних, із березою, лісах, де він стоїть на зеленій ковдрі в ошатній великій подушкоподібній шапинці діаметром до 30 см, на білій ніжці довжиною 20 см і товщиною до 5 см. Здолу вона потовщена, має продовгуваті, білуваті, брунатні або чорні лусочки. Підосичник не скидається на жодного отруйного гриба. Росте він поодиноко, полюбляє дрібнолісся та сирі, тінисті, високостовбурні осичники. У змішаних лісах його шапинки бувають помаранчеві або жовто-червоні; у сирих борах — біло-рожеві; у тополевих лісах — сірі.