Чомусь ніколи не читала про цих птахів, знала, що вони мають статус-рідкісний вид, не раз чула про них в народних казках, приказках і т.д, мала уявлення про їх зовнішній вигляд, хоч ніколи не бачила вживу, але вирішила поцікавитись їх розмноженням. Здається, нам є чого в них повчитися, моногамні птахи - утворюють пари на все життя, кладку насиджують по черзі, тобто не лише самка бере участь у догляді за потомством   . Цікава інформація, потрібно частіше таким цікавитись !

На жаль,ніколи не було нагоди зустріти цього гарного птаха,але добре знаю що саме ці птахи згадані в багатьох прислів*ях,оспівані в піснях!Спадають на думку деякі легенди про журавлів..Японія назвала один зі своїх космічних супутників «tsuru»,що означає журавель. Це відсилка до японської прикмети, за якою той, хто складе
тисячу паперових журавликів, гарантує собі відмінне здоров'я. У 1955 році зі
смертю 12-річної японської дівчинки Садако Сасакі, яка загинула від наслідків
ядерного бомбардування Хіросіми, паперові журавлики стали символом миру. Діти з
усього світу надсилали до Японії журавлики, які Садако не встигла доробити.

Друга легенда каже про те, що журавлі збираються в коло для захисту свого
короля, при цьому однією ногою вони стоять на землі, а іншою стискають камінь:
якщо журавель засинає, камінь падає і будить його.

Мені доводилися їх бачити в селі, але лише декілька хвилин. Зазвичай, їх трубне курликання чутно за кілька кілометрів, тому що цих птахів трахея дуже довга і біля кілю грудної кістки утворює петлю, яка слугує резонатором, посилюючи голос у багато разів. Але мені не доводилися чути цього курликання, на жаль.

Сірий журавель зазвичай оселяється на сильно зволожених луках і грузлих болотах, в заплавах рік та по берегах озер, де по сусідству розміщені зарості вільхи, однак у пошуках харчів часто прилітає на поля та пасовища. Краще за все цей обережний птах почуває себе на широких залитих водою низовинах Скандинавії та сибірської тундри, де ареал його розповсюдження простягається до Північного полярного кола. В Центральній Європі журавель гніздиться на глухих болотах, не зачеплених меліорацією, а зиму проводить в теплих краях – на Піренейському півострові або в Північній Африці. Азіатські журавлі відлітають зимувати на південь свого континенту. В Україні гніздиться імовірно, від 500—600 до 700—850 пар. Чисельність журавлів зменшується через осушення боліт та використання пестицидів.

Не дивно, що саме цей птах є героєм багатьох народних творів, пісень. Часто з'являється у приказках та прислів'ях. Найчастіше можна почути "Журавлі прилетіли — весну принесли." Саме цих птахів у народі здавна вважали вісниками приходу тепла. Крім цього журавель один із найпопулярніших героїв казок, зустрічається він і в Івана Яковича Франка. Як символ розлуки з рідною землею образ журавлів наявний в однойменний поезії Богдана Лепкого. Журавлині ключі згадує й Тарас Григорович Шевченко у своєму вірші "Думка(Тече вода в синє море...)". Тож, можна зробити висновок, що журавель завдяки своїй вроді став справжнім народним улюбленцем та може нести чимало символіки.

На жаль сірого журавля не бачила, але знаю деякі факти які можуть вас зацікавити:
Перед осіннім перельотом сірі журавлі збираються у певнихмісцевостях, звідки з голосними криками здіймаються разом і летять безупинно
вдень і вночі, аж поки досягнуть місця зимівлі. Вони летять високо в повітрі,
строго зберігаючи клиноподібний стрій, і тримаються з року в рік певного шляху.
Прибувши на місце, вони відшукують підхожий острів, ще не зайнятий іншою
зграєю, що прилетіла раніше. Весь час перебування на чужині вони тримаються
великими зграями й іноді приймають до свого гурту споріднені види. Зграями ж
летять і назад, а прилетівши на батьківщину, розбиваються на пари, які
розселяються по місцях, підхожих для гніздування.Усі рухи журавля невимовно гарні, а прояви його доситьвисоко розвинених здібностей привертають увагу. Великий, рухливий і тямучий
птах чудово розуміє свої переваги і показує це майже кожним вчинком. Ходить він
граційно, розміреним кроком, певний своєї краси, легко здіймається в повітря,
кількома широкими ударами сильних крил досягає бажаної висоти і летить рівно й
неквапливо, але швидко й енергійно. Іноді, коли є бажання, журавель
розважається веселими стрибками, пустотливими рухами, дивними позами; граючись,
піднімає із землі тріски чи камінці, підкидає вгору і ловить їх знову, танцює,
підстрибує, швидко бігає вперед і назад і найрізноманітнішими рухами демонструє
свою життєрадісність.Він розумний, надзвичайно обережний, тож перехитрити йогодуже важко. Зграя, наприклад, виставляє сторожів, на яких покладається
обов’язок пильнувати загальну безпеку; якщо таку зграю потривожити, то вона
висилає кількох на розвідку, перш ніж знову повернутися на своє місце.Який журавель обережний і недовірливий на волі, такий вінприхильний до людини, потрапивши в її товариство. За винятком деяких
найрозумніших папуг, немає жодного іншого птаха, який так легко б уживався з
людиною, так умів би розуміти всі її рухи і втішати її. Він знайомиться із
житлом, заглядаючи в кожен його куточок, усвідомлює час і вміє визначати
стосунки, в яких перебувають його господар та інші люди або тварини. Він
страшенно не любить безладу і сварок на пташнику, карає сердитим криком або
ударом дзьоба винуватців і нагороджує гідних ласкавими жестами і танцем. Про
його розум існує стільки різних цікавих спостережень, що я ніколи б не
закінчив, якби захотів їх переповісти.Товариськість становить, мабуть, потребу журавля, але вінрозбірливий, вибираючи собі компанію. У парі вони ніжні й вірні один одному. До
птахів, подібних до себе, або родичів по групі виявляють певну повагу. А проте
іноді сваряться і пускаються один з одним у бійку; розповідають навіть, що вони
до смерті забивають винуватця. Голос у них гучний і нерідко може налякати в
лісі недосвідчену людину, бо дуже схожий на відчайдушні крики про допомогу.Коли болота затягнуться зеленню і на чагарниках повсюдиз’явиться листя, журавлі починають гніздування. На острівець або підвищення
вони зносять у купу сухе паліччя, листя очерету, траву, і в заглиблену середню
частину цієї купки самка кладе 2 великі яйця. Обоє батьків по черзі насиджують
їх і захищають гніздо від ворогів. Журавлі вміють чудово приховувати від стороннього
ока місцезнаходження свого гнізда.Сірі журавлі всеїдні; харчуються різними частинами рослин,безхребетними тваринами, а також невеликими хребетними, як-от змії, риби і
гризуни. Якщо поблизу є засіяні зерном поля, то журавель намагатиметься
прогодуватися зерном, при цьому іноді створюючи загрозу урожаю.

Мені пощастило бачити цього птаха біля своєї домівки. Так як мешкаю біля невеличкого ставка. Їх не можливо не помітити, так як під час гніздування вони видають гучні узгодженні крики, які зливаються в єдину узгоджену систему. Дуже приємним є той факт, що чисельність журавля сірого зросла. В Україні гніздиться від 600 до 850 пар.

Мені доводилося бачити цього птаха і у своєму селі біля водойм, але вони на жаль пересохли і багато птахів перестало прилітати туди

Перед осіннім перельотом сірі журавлі збираються у певних місцевостях, звідки з голосними криками здіймаються разом і летять безупинно вдень і вночі, аж поки досягнуть місця зимівлі. Вони летять високо в повітрі, строго зберігаючи клиноподібний стрій, і тримаються з року в рік певного шляху. Прибувши на місце, вони відшукують підхожий острів, ще не зайнятий іншою зграєю, що прилетіла раніше. Весь час перебування на чужині вони тримаються великими зграями й іноді приймають до свого гурту споріднені види. Зграями ж летять і назад, а прилетівши на батьківщину, розбиваються на пари, які розселяються по місцях, підхожих для гніздування.

Мені довелося кілька разів бачити сірого журавля. Я, звісно, не орнітолог, але по усім зовнішнім ознакам це був саме цей поважний птах, який відрізняється грацією та невимушеними легкими рухами. Адже сірий журавель має такі зовнішні особливості, за якими його, на відміну від багатьох інших пташок (що мають багацько "двійників", тобто родів одного виду і надзвичайно схожі між собою ) порівняно не важко виділити із натовпу та ідентифікувати. На усе це накладається ще й його рідкісність та перебування на сторінках Червоної Книги України. Усі ми знаємо, що у небі, особливо, коли приходить час перельотів та настає необхідність міграцій, можна побачити журавлиний ключ. Та особисто я бачила лише зграї білих журавлів, що низкою тяглися у перехідні сезони під склепінням небосхилу, іноді видаючі звуки, що є " візитною карточкою" цих дивовижних та величних птахів. А от сірого журавля доводилося бачити лише на ставках полтавських околиць та один раз на " Блакитних озерах" і лише в одному екземплярі. Тобто цей птах попадався мені на очі без своїх побратимів. Мабуть, відсутність "варти", так званих сторожів-друзів — це й була одна із причин його надмірної обережності, яка заважала мені кожен раз хоч трохи скоротити дистанцію та наблизитися до птаха, аби намилуватися його поставою та оперенням. Дуже хочеться побачити перельот не лише білих, а й сірих журавлів!Я сподіваюся, що колись мені випаде така чудова нагода.