Весняний день не радував теплом, і у сонця не вистачало сил проглянути крізь хмари. Проте весна все ж відвойовувала простір у зими — лише маленькими острівцями лишався сніг, який радше був вже настом, у затоках і озерцях звільнена від криги вода відбивала в своєму дзеркалі крони дерев, а повітря наповнювалось невловимим відчуттям змін. Першими відчули весняні зміни птахи – чаплі, гуси, качки вже навідуються до водойми. З’явилися також поодинокі лелеки білі та шпаки.

          Такий був день 19 березня, коли наукові співробітники парку всім колективом виїхали на обстеження території та закладання фенологічного профілю для спостереження за змінами в природному середовищі. Сам профіль протяжністю приблизно 4,5 км, маршрут закільцьований, охоплює різні біотопи (остепнені схили, луки, пасовища, лучно-болотні ділянки, болото та річку Оржицю до місця впадіння в р. Сулу). Приємними миттями були: фіксація проростання проліски дволистої, та збільшення бруньок, які готуються до квітування, у клена ясенелистого. Біля с. Плехів на цей час почав випускати сережки лише один кущ верби, інші мабуть чекають більш теплої погоди.

          Хоча температура повітря сягала не більше 6 градусів тепла, та одне сміливе 22-крапкове сонечко, любитель борошнисторосяних грибів, задріботіло ніжками у відомому тільки йому напрямку. Інші сонечка спали в дуплі верби. Під стовбурами верб, коли вода відступила, лишились черепашки водяних молюсків. Серед них два види котушок — рогова та облямована, невеликі ставковики.

          Чи можна зимою й ранньою весною збирати гриби не в теплиці? Так, можна! Жителі с. Плехів ходять по них до старих верб, де ростуть опеньки зимові — смачні грибочки, тільки їх треба не переплутати з отруйним опеньком несправжнім! На тих же стовбурах трапляється й гриб, що має чудну назву — іудине вухо, чому посприяло схоже на вухо його плодове тіло. Зазвичай цей гриб їдять сирим у салатах — але то на любителя.

          У період, коли листя ще не розпустилось, добре видно кущики омели на деревах. Біля с. Плехів зафіксовані вони були найбільше на вербі білій, що зростає на берегах р. Сули, а на липі відмічені в парку села. Також добре вирізняються на гілках дерев і кущів гали. Всохла “троянда” трояндоцвітної вербової галиці на кінчиках пагонів верби козячої не може не привернути увагу спостерігача, а ще незвичайно рясними виявились дрібні гали цієї комашки на одному з дерев верби білої.

            Після закладання профілю ми переїхали на іншу мальовничу територію Парку – у Тарасенківський ентомологічний заказник. У заказнику нас зустрів канюк звичайний, який із сумними криками кружляв на фоні похмурого неба. Хоч погода була досить мінлива, то сонце, то дощ, але це не завадило нам помилуватись квітуванням шафрану сітчастого, “червонокнижного” виду, який був зосереджений на схилах балок із сонячної сторони, а декілька рослин цвіли й біля підніжжя. На верхів’ї залишилися стебла минулорічної ковели, що коливалися від вітру.