Системний та послідовний підхід щодо екологічної освіти в Україні розпочався з отриманням незалежності нашої держави. Вперше базові принципи екоосвіти і виховання в галузі охорони довкілля визначені в Законі України (далі ЗУ) «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), [1]. Забезпечення цього напрямку діяльності відведена природно-заповідним установам (далі ПЗУ) за якими, згідно з ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» (1992 р.), закріплений статус еколого-освітніх закладів [2].

Програмою перспективного розвитку заповідної справи в Україні (1994 р.) передбачено формування на базі ПЗУ регіональних, національних та міжнародних центрів підготовки кадрів, екологічного та патріотичного виховання з метою сприяння розвитку екологічної освіти та виховання [5]. Наприклад, такий національний центр створений на базі природного заповідника «Канівський», в якому навчальний процес забезпечують Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління Мінприроди України, Державна служба заповідної справи та Київський еколого-культурний центр. Цією ж програмою передбачений перегляд навчальних планів і програм дошкільних установ, середніх та вищих навчальних закладів з метою більш широкого врахування інтересів розвитку заповідної справи, тіснішого поєднання завдань екологічного та патріотичного виховання, насамперед дітей та молоді.

Екологічна освіта та виховання, у відповідності до Постанови Верховної Ради України «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» (1998 р.), віднесені до функцій державного рівня. Згідно з цим документом організаційні засади охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів повинні, крім іншого, здійснюватись через посилення ролі еколого-правової освіти шляхом розширення мережі спеціальних навчальних закладів, розроблення нових навчальних програм, удосконалення методики викладання екологічного права та спецкурсів з еколого-правових дисциплін у сучасних умовах для підготовки відповідних фахівців [3]. Наприклад, спеціалістів за напрямком підготовки: екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування готують на кафедрі екології та охорони довкілля Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.

Згідно з Положенням про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України (1998 р.) ПЗУ є регіональними центрами екологічної освіти та виховання, які повинні формувати екологічну свідомість населення та залучати його до збереження довкілля [4, 6-14].

Як установа, національний природний парк (далі НПП) «Нижньосульський» розпочав свою діяльність з квітня 2011 року. Територіально він розташований у Глобинському, Семенівському та Оржицькому районах Полтавської області та Чорнобаївському районі Черкаської області. Загальна площа парку становить 18635,11 га.

У відповідності до ст. 5 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» характер функціонування НПП «Нижньосульський» визначається у Положенні про нього. Згідно з ним парк є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою та науково-дослідною установою.

Крім інших завдань, які покладаються на НПП, він повинен забезпечувати організацію екологічної, освітньо-виховної діяльності, сприяти розвитку природоохоронного та екологічного руху, екологічного виховання шкільної та студентської молоді, поширювати нові методики екологічного виховання, розробляти рекомендації з формування екологічної етики й естетики, популяризувати екологічні знання тощо.

Положенням про парк також передбачено створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах, що також сприятиме екологічному вихованню рекреантів під час їх перебування на природно-заповідній території.

Основні напрямки рекреаційної діяльності на території НПП «Нижньосульський» – створення умов та забезпечення попиту рекреантів на загальнооздоровчий та культурно-пізнавальний відпочинок (організація рекреаційної інфраструктури, створення мережі еколого-освітніх та науково-пізнавальних пішохідних, велосипедних та водних маршрутів, візит-центрів, музеїв, рекреаційних зон тощо).

Все це повинно сприяти формуванню у відвідувачів парку, рекреантів та місцевого населення екологічної культури, бережливого та гуманного ставлення до навколишнього природного середовища.

Список літературних джерел

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 41, с. 546.

2. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» // Відомості Верховної Ради України, 1992, №34, с. 502.

3. Постанова Верховної Ради України  «Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» // Затверджено постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР. 

4. Положення про еколого-освітню діяльність заповідників і національних природних парків України // Наказ Мінекобезпеки України від 21.09.98 р. №140.

5. Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні // Відомості Верховної Ради України, 1994, № 48, с. 430.

6. Попельнюх В.В. Деякі аспекти і проблеми функціонування природоохоронних установ місцевого значення (із досвіду роботи об’єктів природно-заповідного фонду України) // Шляхи інтеграції природоохоронної та освітньо-виховної діяльності. Матеріали науково-практичного семінару. – Полтава, Верстка, 2004. – С. 28-31.

7. Попельнюх В.В. Рекреаційне і оздоровче значення регіонального ландшафтного парку „Нижньоворсклянський” // Роль довкілля у валеологічній освіті і вихованні. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.  Полтава: Друкарська майстерня, 2005. – С. 11-13.

8. Попельнюх В.В. Шляхи реалізації завдань екологічної освіти і виховання на природно-заповідних територіях // Методичні рекомендації до проведення польових біологічних практик студентської та учнівської молоді на території РЛП „Нижньоворсклянський”. Матеріали науково-практичного семінару. – Полтава: Верстка, 2005. – С. 6-8.

9. Попельнюх В.В. Концепція еколого-просвітницької роботи у регіональному ландшафтному парку «Нижньоворсклянський» // Методика викладання природничих дисциплін у вищій і середній школі. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі і середній школі». XVI Каришинські читання // За заг. ред. проф. М.В.Гриньової. – Полтава: Астрая, 2009. – С. 140-141.

10. Попельнюх В.В. Шляхи реалізації еколого-просвітницької роботи у регіональному ландшафтному парку «Нижньоворсклянський» // Методика викладання природничих дисциплін у вищій і середній школі. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі і середній школі». XVI Каришинські читання // За заг. ред. проф. М.В.Гриньової. – Полтава: Астрая, 2009. – С. 142-143.

11. Попельнюх В.В. Еколого-просвітницька робота у регіональному ландшафтному парку «Нижньоворсклянський» та шляхи її реалізації // Збірка матеріалів ІІ Міжнародної конференції «Сучасні проблеми біології, екології та хімії». – Запоріжжя, 2009. – С. 298-299.

12. Попельнюх В.В. Регіональний ландшафтний парк «Нижньоворссклянський» як осередок екологічної освіти та виховання. Навколишнє середовище і здоров’я людини // Матеріали III Всеукраїнського науково-практичного семінару. – Полтава: ПДПУ, 2009. – С. 276-278.

13. Попельнюх В.В. Рекреаційна діяльність у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України як складова здоров’я людини // Науково-методичне забезпечення спеціальності «Здоров’я людини». Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару-наради. – Полтава: Астрая, 2012 р. – С. 32-33.

14. Попельнюх В.В. Природно-заповідна мережа та проблеми її розбудови // Проблеми відтворення та охорони біорізноманіття України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Полтава. 2012. – С. 147-148.

Автор: Попельнюх Віктор Васильович – кандидат біологічних наук, доцент кафедри біології та основ здоров’я людини, заступник декана з природоохоронної та еколого-просвітницької роботи природничого факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, фахівець з екологічної освіти НПП «Нижньосульський».