Чому в риби спина темна, а черевце світле? На це питання, як не дивно, дав відповідь не біолог, а художник-анімаліст Еббот Хендерсон Тайлер. Малюючи, він зацікавився захисним забарвленням тварин, яке не здавалось художнику чимось винятковим, адже Еббот багато спостерігав за поведінкою тварин і розумів, якщо жертва могла показатись хижаку в зовсім незнайомому обличчі, вона рятувала собі життя. В той же час хижак, що лишався непоміченим потенційною жертвою, мав більше шансів знайти собі їжу.
Одним із способів маскування і є можливість показатись супротивнику не об'ємним, а пласким, або ж навпаки, випнути за допомогою забарвлення якісь непримітні деталі будови. Не дивно, що на таку особливість звернув увагу саме художник, адже людям цього фаху доводиться на пласкому листі малювати об'ємні предмети, правильно розміщуючи тіні - світлими лишати місця предметів, які освітлені, а темнішими менш освітлені. В природі все відбувається навпаки: освітлені місця затемнені, а затемнені - освітлені відповідним забарвленням. Поява на освітленій ділянці темного малюнка, який викривляє оптичне сприйняття предмету, Е. Тайлер назвав "протитінню".
Хоча науковий світ спочатку не сприйняв теорію художника, проте за якийсь час спостереження Тайлера були підтверджені біологами. Отже тепер ми точно знаємо, що у багатьох тварин на шкірі, лусці, пір’ях, шерсті більш темні пігменти знаходяться на спині. Вони поступово переходять у світліші на животі. Більшість риб, які плавають у товщі води, мають світле черевце й темну спинку - темна спина при погляді зверху зливається з темним фоном дна, а світле сріблясте черево, яке бачить хижак, що пропливає внизу, не виділяється на фоні світлого неба.
Завдяки світлу й тіні можна помітити об'ємне тіло навіть тоді, коли воно знаходиться на фоні, колір якого повністю відповідає кольору тіла. Білий півень, освітлений розсіяним світлом, який сфотографований на білому фоні, виявляється дуже помітним. Але якщо за допомогою пензлика освітлити нижні поверхні та затемнити спину, птах стане непомітним. Подібне забарвлення ми бачимо у зайця. Його темний верх поступово переходить у світлий низ, і коли він нерухомо сидить у полі, притиснувши вуха до спини, його важко помітити.
На основі відкриття Е. Тайлера були розроблені принципи воєнного камуфляжу. Вчені навчились ховати від стороннього ока кораблі, літаки, навіть цілі аеродроми, а під час Другої світової війни цей принцип був покладений в основу маскування не тільки воєнних об'єктів, але й багатьох міст, що врятувало сотні тисяч їх жителів.
Цікава інформація, хоч і знала про неї раніше, але гадки не мала хто першим зацікавився цим питання та відкрив теорію. В котре дивуюся, наскільки в природі все продумано!
Навіть подумати не могла, що саме цю теорію відкрив художник! Дійсно шок, адже завжди вважала, що ця теорія належить біологу. Дійсно, досить багато тварин, мають захисний окрас тіла, який допомагає їм вижити серед хижаків.
Дійсно природа добре продумала адаптації живих організмів до середовища, і місці в екосистемі. Тому зміна забарвлення під умови існування один із найголовніших факторів. Для риб також характерно зміна забарвлення від того де вони живуть, так наприклад у одній водоймі риби одного виду мають різне забарвлення. Це зумовлено тим що деякі представники живуть ближче біля водної рослинності, інші біля мулистого дна. Тому це уже набута адаптація.
Досить цікава інформація. Насправді до цього моменту навіть не замислювалась чому забарвлення спини в риби темніше ніж брюха. А ця теорія і дійсно є досить логічним поясненням цього явища. Навіть спостерігаючи за деякими ссавцями можна помітити цю ж тенденцію. Наприклад, в моєї кішки шерсть на спинні набагато темніша, а живіт біленький. Так само і у вівчарки в селі - живіт світліший. Та й безліч птахів мають схожість до цього явища. А найбільше це вище поширене серед безхреетних. Те ж забарвлення крил метелика, бджоли. Деякі комахи навіть вдаються до принципу "вовк в овечій шкурі" та аби зберегти власне житя наслідують хижака. До цього здатні також восьминоги. При настанні небезпеки останні зміміють форму та забарвлення аби бути більше схожими на свого нападника.
З давніх часів люди помічали у тварин певні риси чи пристосування, що дають їм змогу жити в тому чи іншому середовищі. Так спостерігаючи за птахами, люди винайшли літаки, які повторюються форму пернатих. І тому спостереженняза рибами, художника-анімаліста Еббола Хендерсона Тайлера, дало змогу зробити великий прорив у сфері воєнного маскування.
Мімікрія виникла в ході еволюції деяких істот, як механізм захисту, щоб вижити. Завдяки цьому деякі види можуть повністю зливатися з навколишнім середовищем, а інші беруть зовнішній вигляд хижака, хоча насправді такими не є. Наприклад, морська камбала імітує забарвлення морського дна і до того ж вона частково зариваються в пісок, щоб посилити ефект маскування. Розпластавшись на дні, камбали всього за декілька хвилин змінює своє забарвлення під колір ґрунту, і навіть створюють на шкірі узор, відтворюючи малюнок тієї ділянки дна, де розташувалася риба.
Це й справді дуже захоплююча стаття. Виявляється все так просто, я навіть ніколи не цікавилася цим запитанням раніше. Також дивним виявилося те, що констатував цей факт художник-анімаліст.
Дуже пізнавальна інформація! Мені було дивно дізнатися про те, що даний принцип був сформований художником-анімалістом, а не гідробіологом. Читаючи статтю, розумієш, що наче не таке й грандіозне відкриття, а завдяки йому врятовано сотні тисяч людських життів. Тому, ще раз ловлю себе на думці, що вивчення науки - надзвичайно цікава і водночас корисна справа.
Поверхня води представляється Рибам дзеркальної. Тому сріблясте черевце риби, якщо дивитися на рибу знизу, не буде виділятися на світлому тлі неба. Точно так само темна спинка, якщо дивитися на рибу зверху, буде зливатися з темним фоном дна. Так пофарбовані оселедця, сиги, жерех, уклея, чехонь і багато інших пелагические риби. Деякі види невеликих глибоководних акул мають черевце, що світиться, це теж робить їх непомітними при спостереженні знизу,. У повній, відповідно до правил маскування забарвлений Африканський сомик синадонтис, плаваючий "догори ногами"; у нього світла спинка і темне черевце. Рибам важливо бути невидимими не тільки зверхуі знизу, але і збоку. Виявляється, забарвлення пелагічних риб захисне і в цьому випадку. Світло завжди падає у воду зверху і найкраще висвітлює спинку риби, гірше боки і зовсім погано — черевце, яке залишається в тіні. Тому темне забарвлення спинки здається світліше, ніж насправді, сіра, на боках майже не змінюється, а черевце виглядає темніше. В результаті риба при спостереженні збоку набуває сіру однотонну забарвлення, що зливається зі свинцевою забарвленням товщі води. Крім того, будь-який предмет однотонної забарвлення без тіней втрачає рельєфність, здається плоским, що ще більше краде його обриси. Поступовий перехід від темного забарвленняспинки до світлого черевця досягається у риб різними засобами. У більшості риб забарвлення зверху вниз змінюється від майже чорної, через сіру, до зовсім білою. Або ж риби мають смуги на спинці, зникаючі до боків, як наприклад у скумбрії, або плямистість, що зменшується від спинки до черевця, як у кумжі.
Чому в риби спина темна, а черевце світле? На це питання, як не дивно, дав відповідь не біолог, а художник-анімаліст Еббот Хендерсон Тайлер. Малюючи, він зацікавився захисним забарвленням тварин, яке не здавалось художнику чимось винятковим, адже Еббот багато спостерігав за поведінкою тварин і розумів, якщо жертва могла показатись хижаку в зовсім незнайомому обличчі, вона рятувала собі життя. В той же час хижак, що лишався непоміченим потенційною жертвою, мав більше шансів знайти собі їжу.
