В цілому можна виділити два шляхи
збереження біорізноманіття: перший – природний, коли відбувається саморегуляція
чисельності видів у природі через пристосування їх до трансформованих людиною
ландшафтів, другий – штучний, який здійснюється людиною з застосуванням різних методів.
Останній реалізовується за такими
напрямками:
1. Створення природно-заповідних об’єктів та розбудова
екологічної мережі.
Станом на кінець 2013 природно-заповідний
фонд (ПЗФ) Полтавської області включає 387 територій та об'єктів загальною
площею майже 142,5 тис. га, що складає
4,95 % від загальної площі області. Адміністрації створені у 8 об’єктах – двох
національних природних парках (НПП), чотирьох регіональних ландшафтних парках (РЛП),
одному парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва (ППСПМ) та одному ботанічному
саду. Їх загальна площа становить майже 76,0 тис. га, або (53,3% від площі ПЗФ
області).
2. Контролююча функція держави (правоохоронні органи, природоохоронна
прокуратура, державна екологічна інспекція).
3. Громадський контроль.
4. Еколого-просвітницька
робота.
Спробую зробити короткий аналіз
ефективності цих методів для збереження біорізноманіття. Але перш ніж перейти
до аналізу, доцільно нагадати два найголовніші негативні чинники, які впливають
на стан природних популяцій:
1) антропогенний вплив на стан
довкілля (забруднення та трансформація – в широкому розумінні цих понять);
2) безпосередній вплив на видовий
склад (знищення, добування, руйнування біотопів та фактор турботи).
Все інше є похідним від цих двох
основних причин.
Проаналізую ефективність перерахованих напрямків:
Напрямок перший. Є достатньо ефективним методом
лише за умови дотримання норм природоохоронного законодавства на цих територіях.
На риторичне запитання – чи достатньо ефективна охорона об’єктів ПЗФ нині?
Відповім, що не достатньо. Охорона об’єктів, які не мають юридичного статусу
(їх в області понад 50%) покладена на землевласників та землекористувачів,
досить часто ними є органи місцевого самоврядування, які не мають ні юридичної,
ні матеріальної можливості забезпечувати охорону цих територій. Не завжди
ефективною є охорона навіть тих 53,3% площ ПЗФ області, які мають юридичний
статус і охороняються спеціальними службами охорони цих ПЗТ. Причини різні. По-перше – призначаються випадкові, екологічно не свідомі, але партійно залежні керівники та часто
заангажований інспекторський склад, які не те що забезпечують виконання
законодавства України, а є найбільшим злом для цих територій зокрема, та природоохоронної
системи вцілому (це і корупція, і недотримання норм природоохоронного
законодавства самими керівниками установ, що призводить до дискредитації
заповідної справи). По-друге –
відсутність достатнього фінансування для охорони, навіть установ
загальнодержавного значення (НПП) та реальної захищеності інспекторів служб
охорони (за законом вони прирівняні до правоохоронних органів, а фактично
–безправні). По-третє – порушники
природоохоронного законодавства або взагалі не притягуються до відповідальності
(корупція з боку працівників природоохоронних установ, міліції та прокуратури),
або ця відповідальність чисто символічна. По-четверте
– є спроби внести зміни до Закону України «Про природно-заповідний фонд
України» з метою запровадження на природно-заповідних територіях так званого мисливського
туризму – трофейного полювання (такий законопроект знаходиться у ВРУ). По-п’яте – природно-заповідні території
часто стають об’єктом посягання на їх цілісність чи вчинення на них протиправних
дій посадовцями та можновладцями в тому числі й по відношенню до працівників
установ. Наведу лише 3 приклади:
Приклад перший. У березні цього року міжрайонна екологічна
прокуратура Полтавської області встановила факт незаконної передачі 1,8 га території РЛП
«Нижньоворсклянський», і зареєструвала кримінальне провадження відносно
посадових осіб відділу Держкомзему та Кобеляцької РДА за ч.1 ст.364 та ч.1
ст.366 КК України. На даний час незаконні дії оскаржені в суді, акти на
земельні ділянки скасовані.
Приклад другий. Очільник Харківської ОДА 13.04.13
року на території НПП «Нижньосульський» у нерестовий період з човна виловив 7
судаків і виклав інформацію про це в Інтернет. Посипались звинувачення на його
адресу, тому він вимушений був признати факт браконьєрства та сплатити більше
600 грн. штрафу.
Приклад третій. У минулому році були спроби
фізичної розправи з інспекторами НПП «Нижньосульський».
Але все ж найбільшою небезпекою для
ПЗФ України є скасування указів про вже існуючі природно-заповідні установи (такий
прецедент відбувся у 2010 р. в Донецькій
області).
Щодо другого напрямку збереження біорізноманіття – контролюючої функції держави,
а саме контролю за дотриманням природоохоронного законодавства правоохоронними органами, природоохоронною
прокуратурою та екологічною інспекцією можна сказати, що він здійснюється вкрай
недостатньо та не ефективно.
Лише декілька прикладів:
1) наші спроби залучити державні
структури та органи місцевого самоврядування у м. Полтава до забезпечення
загальнодержавної акції «Ялинка» та «Першоцвіт» фактично залишаються марними.
2) у засобах масової інформації
можна інколи знайти інформацію про те, що правоохоронні органи в обласному центрі
виявили незаконну торгівлю рибою у невстановлених місцях. Дивно, але торгівля
здійснюється протягом усього року, в тому числі і в нерестовий період, а виявляються
лише окремі випадки.
3) практично всі протоколи у
минулому році, які складені працівниками міліції та держекоінспекції щодо незаконної
торгівлі першоцвітами були за нашими викликами, самостійно цим питанням вони не
опікується, хоча в державі щорічно оголошується загальнодержавна акція.
4) у 2013 році були випадки, коли
прокуратура міста забороняла міліції затримувати та притягувати до
відповідальності торгівців підсніжниками складчастими, занесеними до Червоної
книги України, які незаконно доставляються з Криму.
Третій напрямок (громадський контроль), яким ми здійснюємо, як напрямок, може бути достатньо ефективним хоча б для того, щоб
примусити органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи та екологічну
інспекцію виконувати свої обов’язки в плані збереження біорізноманіття.
З цією метою нами:
1) ініційовано створення
оперативного штабу при міськвиконкомі щодо контролю за незаконною торгівлею
дикорослими видами рослин;
2) забезпечується
громадський контроль та здійснюється інформування відповідних органів щодо
правопорушень.
Четвертий напрямок (еколого-просвітницька робота) – важливий інструмент у вихованні екологічної свідомості: на
заняттях в шкільних та студентських аудиторіях та ЗМІ (інтернет, телебачення,
радіо, преса) тощо.
Автор: фахівець відділу екологічної освіти НПП «Нижньосульський» Віктор
Попельнюх.
| 
