СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

(продовження)

Польова практика з зоології спочатку передбачала оглядові екскурсії, на яких ми знайомились з видовим складом хребетних тварин околиць біостаціонару, а потім виконання групових чи індивідуальних досліджень. Оскільки у мене були самі серйозні наміри щодо вивчення водної та біляводної орнітофауни, мною були вибрані індивідуальні спостереження, на яких міг розраховувати лише на свої сили.

Тим паче дехто з моїх однокурсників вбачав у польовій практиці лише спосіб відпочинку на лоні природи, що корінним чином йшло в розріз з моїми прагненнями, уподобаннями та переконаннями.

Для досліджень мною була вибрана водна тематика, оскільки саме з неї розпочинався мій шлях зоолога-еколога в шкільні роки, що відображено у попередніх публікаціях з цього циклу.

В пониззі Ворскли найпотужнішим був і залишається водно-болотний природний комплекс, утворений у результаті формування Дніпродзержинського водосховища в другій половині  минулого століття. Всю його красу та велич усвідомлюєш, коли споглядаєш з так званої Зміїної гори на  безмежні панорамні краєвиди, які розкриваються перед очима (фото).

Вцілому ж пониззя Ворскли – надзвичайна територія, яка знаходиться на межі Лісової та Лісостепової зон, що й визначає не лише видове, а й біотопічне різноманіття. Крім водно-болотних комплексів, воно репрезентовано заплавними лісами (змішаними та хвойними), луками (заплавними та засоленими), агроценозами (полями та сіножатями), пустирями, ярами та схилами, які були штучно заліснені з метою уникнення водної ерозії. До того ж, околиці стаціонару тривалий час знаходились під потужним пресом вівчарства, яке інтенсивно розвивалось на той час. В окремі роки там одночасно випасалось до 20 тисяч овець (за свідченнями пастухів точної цифри ніхто не знав). Така кількість тварин не могла не впливати на стан навколишньої рослинності, яка на окремих ділянках знищувалась ними повністю.

Мені пощастило – вівці аж ніяк не могли вплинути на об’єкти моїх досліджень. Тому, в моєму розпорядженні були чаплі, мартини, крячки, водоплавні, хижі біляводні птахи (шуліки чорні, луні очеретяні, орлани-білохвости) і велика кількість дрібних горобцеподібних, які повсюдно снували у прибережній рослинності.

(Продовження буде).

Фахівець відділу екологічної освіти

Віктор Попельнюх.