Понеділок, 01.06.2020, 18:30Головна | Реєстрація | Вхід

Форма входу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 556

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук

Календар

«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Архів записів

Друзі сайту

Головна » 2017 » Березень » 27 » СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ
09:19
СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

ОРНІТОЛОГ БЕЗ ОПТИЧНИХ ПРИЛАДІВ, ЩО ПТАХ БЕЗ КРИЛ

Оптичні прилади – фотоапарат та бінокль – невід’ємні супутники для орнітолога. У цьому я переконався ще в шкільні роки, коли вперше долучився до вивчення птахів. Вже тоді були моменти, коли б за наявності фотокамери міг отримати світлини не гірші, ніж в доступних на той час книгах про тварин. Але, в 70-і роки минулого століття рівень середньостатистичних радянських громадян, до яких відносилась і моя сім’я, не дозволяв мати таку розкіш. Так, на той час, то дійсно була розкіш. Маючи нині зовсім інші можливості напевно дивно таке читати, особливо молодим людям, сучасні гаджети яких «нашпиговані» модерновими опціями, в тому числі й для фотознімання (а якщо ще долучити до процесу «фотошоп» ...!).

Перший свій фотоапарат «Зеніт Е» отримав від батьків після першого курсу інституту. Коштував він тоді 110 карбованців (середня заробітна плата на той час; лише з роками зрозумів як не просто було виділити таку суму на його придбання). Причому, дістався він по-знайомству, на прилавках магазинів їх не було. На той момент я був найщасливішим володарем такого чудового, новенького апарату, який постійно був зі мною всі студентські роки. Ті чорно-білі світлини, які ви бачили в попередніх моїх публікаціях, і побачите в наступних – це наша з ним сумісна робота. Безумовно, не все спочатку виходило. Були й «проколи» – то перетримка, то недотримка, то ракурс не той, то підсвітка не та, то тіні падають, то об’єкт дуже далеко – то ще щось. І цих щось було надзвичайно багато. Не те що зараз – навів, натиснув кнопку, отримав зображення (не сподобалось – швидко отримав інше). А в ті часи процес був довготривалим, фактично на осліп – потрібно правильно зарядити та вставити плівку (в темряві на дотик), правильно (в ручному режимі) виставити умови знімання (діафрагму об’єктиву, витримку експонування), правильно (в суцільній темряві заправити плівку в бачок), проявити та висушити її, мати відповідно облаштовану кімнату з фотозбільшувачем, червоним ліхтарем, ванночками, пінцетами, розчинами, і ще цілим рядом всякої всячини. Все це – свого роду магія, яка повністю поглинала тебе під час такого довготривалого процесу.

На польову практику (після другого курсу) я приїхав зі своїм фотоапаратом та біноклем, який отримав на кафедрі. Не зважаючи на те, що він «пройшов» далеко не першу практику, і мабуть дехто використовував його для відкривання пляшок, все ж став таким же моїм супутником як і фотоапарат. У той час на біостаціонарі, де проходила наша польова практика, функціонувала фотолабораторія, яку облаштували та утримували студенти. Обладнання та розхідні матеріали (фотопапір, проявники, закріплювачі, фотоплівку тощо) придбавали за кошти, які отримували від здачі лікарських рослин, що заготовлялись силами студентів, особливо тих, які «проштрафились» (наприклад без дозволу пішли купатись на річку, вночі лазили (в прямому сенсі) на грядки за полуницями, не знаходились в палатці після відбою тощо). У студентські роки, крім «Зеніта», вже за свої кошти, мені вдалося придбати широкоформатну камеру «Любитель» з кадром 6х6 см та «Фотоснайпер» – такий, з яким «полював» пес в мультику про Простоквашино. Фотоснайпер, як бойовий друг, пройшов зі мною всі роки спілкування з природою. Для його придбання (після третього курсу) мені довелось сильно заощаджувати кошти, яких потрібно було понад 400 карбованців (річна стипендія). Коли мій однокурсник Вася Гармата повідомив, що в Боярці (біля Києва) в магазині він продається, наступного день я вже їхав за ним. Всю зворотну дорогу тримав своє придбання на руках як маленьку дитину. Пам’ятаю, після приїзду було ціле паломництво до моєї 153 кімнати в гуртожитку, щоб подивитись на чудо техніки. З такою ж ніжністю я тримав його на руках, коли вже після служби в армії летів з полтавського аеропорту до Ленінграду, де мене чекала робота наукового співробітника-орнітолога в Нижньосвірському природному заповіднику. Але то вже інша історія…

Підготував фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.

Переглядів: 329 | Додав: ksysha | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 10
9 ZSVETA6   [Матеріал]
Було б добре аби збільшили кількість днів польової практики як і було в старі добрі часи і студенти мали змогу злитись з природним середовищем, поспостерігати за різними тваринами і поринути в безліч незабутніх спогадів, дивлячись на фотографіях вже сучасного ладу.

8 korynevych96   [Матеріал]
Яка чуттєва розповідь, пройняла повністю...! Як добре, що така зацікавленість і відданість праці має відповідні результати)))

7 karina_S   [Матеріал]
Якби не ця стаття ніколи б не дізналась що "фотозброя" з мультику є реальною)
Дякую за пізнавальну інформацію. Так як я теж іноді захоплююсь фотографією саме природи, для мене було цікавими читати статтю.

6 alo4ka1997   [Матеріал]
Зараз маючи такі можливості, фотоприлади ми чомусь знаходимо інше коло інтересів, аніж спостерігати за флорою і фауною. Ну маю надію, що в майбутньому щось змінеться.

5 dporuygkjh   [Матеріал]
Читала і здавалося ніби автор описує мої внутрішні почуття, частину і мого життя. З історії помітно як трепетно син цінує такий довгоочікуваний подарунок - фотоапарат. Яке це щастя, коли батьки схвалюють захоплення своєї дитини і підтримують її в цьому!

4 finevichinna   [Матеріал]
Що не кажіть, а кожному відрізку часу притаманні свої принади життя. Немає нічого поганого в тому, що сучасні технології все спрощують і роблять більш доступним. І якщо вести мову про те, що суспільство зовсім не докладає до цього зусиль - хибна думка. Людство постійно працює над собою і в усіх сферах життя. Тільки удосконалення минулого дає поштовх в майбутнє. А чи кожен може цим правильно і раціонально скористатися - то вже справа кожного окремо. А селфі справа часу....кілька років і мода,зміниться. І хто знає, можливо чорно-білі фото знову заповнять наші сторінки життя.

3 tania-shan   [Матеріал]
А зараз, маючи такі неймовірні можливості, ми тільки селфі й робимо happy 
Не вміємо використовувати їх з розумом(

10 karinakrutko8   [Матеріал]
Повністю з тобою погоджуюсь! Хоч трошки б направии наші сьогоднішні можливості в потрібне русло)

2 skirpotenko   [Матеріал]
Цікаво було дізнатися про оптичні прилади які використовували раніше , а особливо про різні види фотоапаратів , які були перші , рідкісні на той момент і професіональні.

1 nskstchenkovsktorsya   [Матеріал]
Раніш молодь не мала можливостей, але мала щирий інтерес і зацікавленість у справі якою займалася, ставила цілі та досягала їх. А зараз чомусь, коли, здавалося, все є і варто мати лише бажання значна частина не хоче нічогісінько робити.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2020 | Конструктор сайтів - uCoz