СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

ФАНТОМ СЕРЕД ПТАХІВ (продовження)

Підготовка до фотосесії в гнізді бугая була досить тривалою. Намагався щонайбільше мінімізувати фактор турботи біля гнізда, який часто негативно впливає на птахів, особливо у період насиджування. Потурбовані птахи не рідко залишають його зовсім або на тривалий час, що призводить до загибелі кладки в результаті переохолодження яєць чи знищуються потенційними хижаками (пернатими, ссавцями, чи навіть зміями, про що я розповім у наступних публікаціях).

Перед початком фотографування потрібно було привчити птахів до засідки з якої, власне, й проводився ввесь процес. Слід зазначити, що засідка була сконструйована та виготовлена власноруч. Отримав свого роду трансформер з алюмінієвих трубок зі старих розкладачок, які доводилось вишукувати на смітниках та в знайомих. Каркас, що збирався за 5 хвилин, зверху напинався розфарбованим під камуфляж спеціально пошитим брезентовим чохлом в якому були зроблені спеціальні отвори для об’єктива та спостереження. Спочатку засідка була встановлена щонайменше на відстані 20 м від гнізда, і кожного дня вона скорочувалась на кілька метрів. Остаточна відстань між об’єктивом та гніздом становила 5 м.

І от настала мить, коли між моїм оком та гніздом знаходилась фотокамера, яка надійно стояла на штативі. Ніколи не забуду ту хвилюючу мить, коли ліворуч у полі зору фотокамери спочатку з’явився кінчик дзьоба бугая, який потім дуже повільно та безшумно просувався на гніздо. Його велике око постійно стежило за об’єктивом, який напевно своїм відблиском лінзи лякав птаха, незважаючи на те, що була застосована супердовга антиблікова бленда. В той день мені все ж вдалося зробити досить вдалі знімки бугая, який насиджував кладку (фото в попередній публікації). Повернувся повторно до гнізда лише тоді, коли в ньому з’явилися пташенята. Це були кумедні створіння, більше схожі на древніх птеродактилів (фото). Не зважаючи на те, що ввесь цей час біля гнізда залишалася засідка, все ж дорослі птахи поводили себе вкрай обережно, як справжні фантоми. Наприклад, мені так і не вдалось сфотографувати процес годування пташенят батьками попри всі мої зусилля. Кожного разу коли дорослі наближались до гнізда погодувати пташенят, вони видавали дуже тихий ледь чутний голос, що слугував сигналом для пташенят, які відправлялись за межі гнізда натоптаною стежкою. Через деякий час вони поверталися (скоріше вкочувалися в гніздо ніби пухнасті м’ячики) з повними волами.

Біля знайденого гнізда бугая я провів найщасливіші моменти фотографа-анімаліста, навіть попри те, що довелось багато годин перебувати по-пояс у ще прохолодній воді. Але заради тих відчуттів – то було варте.

Дотримуючись всіх пересторог, щоб не виявити гніздо хижакам (наприклад луням болотним чи воронам сірим), гніздування у цієї пари було успішним, пташенята, як і годиться, залишили свою оселю.

У своєму житті мені доволі часто доводилось чути голос самця бугая та бачити дорослих птахів, але гніздо було єдиним.

Підготував: фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.