СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

НЕОЧІКУВА ЗУСТРІЧ

Незважаючи на свій солідний стаж натураліста, не перестаю дивуватися самим звичайним проявам природи, особливо в житті птахів, які нас постійно оточують. Тому, навіть зникнення весною з поля зору зграйки польових горобців, що постійно юрбились в одному з густих кущів спіреї – дещо засмутило, адже кожний ранок вони зустрічали мене своїм нехай і не вичурним співом, але все ж своєрідним галасливим щебетом. Ні, їх ніхто не знищив, просто прийшла весна – пора розмноження, і місцеві «зграйними» (крім горобців – синиці, сірі ворони, галки та інші види) розпалися на пари. Мій шлях на роботу багато років проходить одним і тим маршрутом, тому завжди знаю де і які птахи мешкають, коли вони прилітають навесні, як розпочинаються та тривають гніздові турботи, навіть багато з них ідентифікуються за певними індивідуальними ознаками.

Особливий інтерес завжди викликають неочікувані зустрічі. За півроку їх було декілька. Одна з них – з підсоколиком малим (Falco columbarius L.), невеликим соколом розміром з галку. Його гніздування виявлено на одній зі споруд 2-ї міської лікарні в центрі Полтави. Хижі птахи, які ще в другій половині минулого століття безжалісно переслідувались людиною (попросту знищувались за винагороду), здається ще й зараз знаходяться під її впливом (якщо не напряму, то опосередковано). Гніздування багатьох видів птахів, особливо хижих, в урболандшафтах – скоріше вимушена міра, ніж їх бажання це робити.

Не менш цікава зустріч ще з одним хижаком відбулася в минулі вихідні. Ним виявився орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla L.) – символ НПП «Нижньосульський». Побачити цього могутнього птаха з розмахом крил понад 2,5 м – ціла подія навіть для національного парку. Тим паче, коли це сталося далеко за межами його гніздової території. Біля ставка в околицях с. Супрунівка я спочатку почув характерний клекіт, чому був сильно здивований. Відразу запідозрив сойку, що постійно метушилася біля берега, і здатна копіювати голоси різних тварин. Але в якусь мить промайнула тінь від величезного птаха з білим хвостом, який почав описувати кола над водоймою знижуючи висоту. Опустившись до самої води з другої спроби йому вдалося підібрати з її поверхні дохлу рибину. Цього дня орлан декілька разів обстежував каскад ставків, що викликало явне незадоволення у місцевої пари канюків, які постійно намагалися його атакувати. Не знаю чому, але все ж промайнула думка про те, що у мисливський період, скоріше за все, цей величний птах був би підстрелений «мисливцями», адже він так небезпечно наблизився до ставка, на березі якого знаходились люди, хіба що з вудками, а не з рушницями!

Підготував: фахівець з екологічної освіти Віктор Попельнюх.