СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

ЦІКАВІ ОРНІТОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ (ПРОДОВЖЕННЯ)

Білу пляму, що  чітко виділялася на темному фоні рослинності заболоченої ділянки заплавних луків,   я помітив здалеку. Відразу й не зрозумів що то таке, а ще менше сподівався в ній розгледіти живого об’єкта, яким виявився птах. Стоячи по-коліна у воді на краю болотини, чепура велика, більш відома під назвою чапля біла велика (саме вона була тією білою плямою), нерухомо чатувала свою здобич. Здавалось нічого не могло відволікти її сконцентрованої уваги під час полювання, і лише легенький вітерець, що періодично налітав із-за вільшника, своїм лагідним подихом топорщив ніжне, чисто-біле оперення на спині та шиї. Ще мить, і здоровенна жаба була схоплена кинджалоподібним дзьобом, який з неймовірною швидкістю дістався до цілі завдяки різкому випаду довгої шиї. Нерухомість, терпіння та миттєва реакція – основна тактика полювання для птахів Родини Чаплеві (читай попередню публікацію про бугайчика). Власне, то була моя перша зустріч з цим видом у юні, шкільні роки. Але, я вже тоді дещо знав про біологію чепури, тому її поява в наших краях не була особливим здивуванням. Справа в тім, що для багатьох видів притаманні післягніздові переміщення (кочівлі) з метою пошуку кормних територій та місць майбутнього розмноження. Кочівлі також здійснюють не статевозрілі особини багатьох видів, зокрема хижі птахи, мартини, деякі види качок, які можуть з’являтися в нетипових для гніздування місцях. Так було і з чепурною великою, для якої найближче місце розмноження від Котельви – Малоперещепинські болота в Ново-Санжарському районі (більше 100 км від місця спостереження).

Проте, крім біології я пам’ятав ще один факт. Нажаль він  був трагічним в історії взаємовідносин людини з чепурною великою, про який мені нагадало пір’я, що топорщилось від подиху вітру (на початку публікації). Саме  білосніжне оперення ледве не згубило цього дивовижного птаха. А причиною всьому була – мода. Мода та її законодавці й зараз не завжди рахуються з закликами екологів та не байдужих людей до гуманного ставлення до тварин, а більш ніж століття тому – й подавна. Оперення птахів, як аксесуар одежі чи прикраси тіла, з’явився досить давно (згадаймо хоча б індіанців). Але, таке використання у них мало сакральне значення. Не те, що «примхи» модниць, які облюбували на своїх шляпках оперення чепури великої (кінець XIX – початок XX ст.). Було підраховано, що для отримання 1 кг «сировини» потрібно було знищити 300 особин цього виду. Адже використовували не все оперення птаха, а лише декілька пір’їн, що з’являлися на спині та грудях у самців під час шлюбного періоду і мали назву егретки (від латинської назви Роду Чапля – Egretta). Навіть був такий період, коли цінність пір’я чепури великої та золота зрівнялись. Тому виникла ціла індустрія, в якій були задіяні десятки тисяч людей (добували, обробляли та виготовляли модні жіночі прикраси). Наприклад, тільки у Франції та Великобританії  щорічно знищували 200 000 чепур великих, хоча така кількість добутих птахів не перекривала попит. А як відомо попит народжує пропозицію. Тому доводилось експортувати. Лише тільки  із Венесуели у 1898 році вивезли егреток від більш ніж 1,5 млн. чепур великих. 

У результаті варварського знищення на початок 20-го століття чепура велика практично зникла в Європі та багатьох інших місцях гніздового ареалу. Благо, що мода змінюється. Ця обставина та зусилля природоохоронців минулого століття все ж врятували білого, прекрасного птаха. Тепер вже ми не повинні допустити, щоб будь-який вид опинився під загрозою зникнення. А чепура велика нехай залишається окрасою Придніпров’я. Свою місію, звісно ж,  повинен виконати і НПП «Нижньосульський» як основна природоохоронна територія регіону.

Підготував: фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх