СТОРІНКА ДЛЯ ЮНОГО НАТУРАЛІСТА

ЦІКАВІ ОРНІТОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ

 Гніздо сірого журавля, про яке йшлося в попередній публікації «Моє перше наукове «відкриття», не було першою і останньою цікавою знахідкою на заплавних луках мого дитинства, де я проходив свою школу юного натураліста. У той період все знайдене було для мене новиною та відкриттям, навіть гнізда самих звичайних видів (бо то ж було вперше!). Але, з-поміж всього біорізноманіття, яке мені вдалося виявити, все ж найбільше враження (крім сірого журавля) справили зустрічі з грициком великим, чайкою, чепурною великою, бугаєм, бугайчиком, плискою жовтоголовою, синицею вусатою, синьошийкою та лунем болотним.

Сьогодні мова йтиме про дуже цікавого представника ряду Сивкоподібних (Charadriiformes), родини Баранцевих (Scolopacidae) – грицика великого (Limosa limosa L.), що представлений на фото. Звісно, на той час у мене ніякої фотокамери не було, тому ілюстрації для цієї замітки мною запозичені. Але, не дивлячись на час який минув з того моменту, перед очима чітко постають саме таке гніздо з кладкою та дорослі птахи, що з характерними криками кружляли навколо мене. У той рік на заплавних луках гніздилося декілька пар цього виду, утворюючи напівколоніальне поселення.

Грицик великий самий крупний із гніздових видів своєї родини на Полтавщині. В Україні переважно гніздиться в Поліссі та спорадично в деяких областях Лісостепової і навіть Степової зони. Під час міграцій може зустрічатись скрізь. Переважно оселяється невеликими групами на мохових або купинних болотах та зволожених луках. Гніздо – невелике заглиблення, вислане сухою травою. В кладці 4 яйця грушоподібної форми оливкового кольору з розмитими плямами переважно на тупому кінці.

Серед інших сивкоподібних відрізняється високими ногами, що в польоті далеко виступають за хвіст, та дуже довгим, прямим, оранжевим дзьобом чорного кольору на кінці. У забарвленні оперення чітко проявляється сезонність. Навесні верх тіла строкатий (рудувато-бурий), голова і груди іржасто-руді, черево біле з темними поперечними смугами. В польоті добре виділяється двоколірний хвіст (біла основа і чорний кінець), біла смуга на крилах, довгі шия та ноги. Оперення в інші пори року та в молодих особин не таке контрастне як у дорослих в шлюбний період. Шлюбний крик – дзвінке «грицю-грицю-грицю…», який ліг в основу для української назви цього виду. Проте, в деяких більш старіших вітчизняних та російських визначниках його голос передають як: «веретень-веретень-веретень…», і тому називають його веретенником.

Підготував: фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.