СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

ЦІКАВІ ОРНІТОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ (ПРОДОВЖЕННЯ)

 Сьогодні ми продовжимо знайомство ще з одним представником ряду Сивкоподібні (Charadriiformes), родини Сивкові (Charadriidae). Чайка або чибіс (Vanellus vanellus L.), саме про неї йтиме мова, найбільш типовий гніздовий представник цієї родини на Полтавщині. В Україні мешкає повсюди, крім гір. Під час міграцій тримається великими зграями. Прилітає дуже рано, коли ще тільки з’являються перші проталини.

До безпосередньої зустрічі з цим видом, мені, як і іншим школярам, довелось познайомитись з ним через фольклор, а саме через пісню, яку, не зрозуміло чому, вивчали в школі. «У дороги чибис», таку назву мала ця російськомовна пісня, завжди викликала у мене якусь жалість та сум. Напевно автори пісні (слова М. Іорданського, музика А. Пришелець)  були під враженням від почутого голосу цього птаха, тому досить точно передали стан віршованою формою та мелодією. І в цьому я переконався, коли вперше наживо почув голос чайки у виявленому мною гніздовому поселенні із декількох пар. Пронизливе «пі-і-і-віт, пі-і-і-віт, пі-і-і-віт…» лунало кожного разу, коли я наближався до їхньої гніздової території на заплавних луках.

Взагалі цей вид досить пластичний щодо вибору місць для гніздування. Його біотопами можуть бути заплавні луки, вологі пасовища, поля, зрошувані землі, трав’янисті болота, береги водойм і навіть заболочені свіжостворені просіки в лісі. Але, все ж таки чайка віддає перевагу зволоженим лукам, де влаштовує гніздо в невеликому заглибленні, відкладаючи чотири яйця на підстилку із сухої трави. Як і в інших куликів, яйця чайки мають грушоподібну форму, маскувальне забарвлення, тому добре зливаються з навколишнім фоном (дивись фото). На своїй гніздовій території самець за допомогою лап завжди робить декілька таких заглиблень, в одному з яких самка і облаштовує гніздо. Завдяки цій характерній особливості я досить легко знаходив їх гнізда.

Дорослих птахів розпізнати дуже легко. Розміром вони нагадують голуба, з порівняно короткими чорним дзьобом і буруватими ногами (на відміну від грицика великого, про якого йшлося в попередній публікації). На голові наявний довгий вузький «чубчик», що міцно прилягає до спини під час польоту. Забарвлення птаха, фактично, чорно-біле, з металевим відливом на темному оперенні та рудим підхвістям. У польоті привертають увагу тупі, заокруглені крила (на відміну від інших представників цієї родини, у яких вони загострені). Чайка вирізняється неквапливим, поривчастим польотом зі своєрідними віражами під час токових польотів.

Не зважаючи на свій статус в Україні як звичайний гніздовий вид, для нього існує ряд проблем, пов’язаних з діяльністю чи бездіяльністю людини. Досить часто пташенята чайки (і не тільки її) гинуть після підпалів сухої трави, від бродячих котів та собак. У той же час скорочуються площі біотопів, які придатні для гніздування, що є результатом сукцесійних процесів у наслідок чого відбувається заростання бур’янами, деревами та чагарниками. Особливо це відчутно нині, коли продовжується масове скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин, які підтримували баланс рослинності у біоценозах через випас. Відповідно, скорочуються площі сіножатей, вони заростають, і стають малопридатними для багатьох гніздових видів.

Підготував: фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх