СТОРІНКА ДЛЯ ЮНИХ НАТУРАЛІСТІВ

ЦІКАВІ ОРНІТОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ (ПРОДОВЖЕННЯ)

На фото самці у шлюбному наряді плисок – жовтоголової (зліва) та жовтої (справа).

У цій публікації мова йтиме про плиску жовтоголову (Motacilla citreola Pall.), яка нині гніздиться майже на всій території України, за виключенням деяких регіонів Закарпаття та півдня країни. Чому ж тоді вона привернула мою увагу, й увійшла до розряду «Цікавих орнітологічних знахідок»? Нагадаю, що в своїх публікаціях під рубрикою – «Сторінка для юних натуралістів» я ділюсь враженнями за шкільний період мого життя (кінець 70-х років минулого століття, тому, для тих, хто лише зараз почав відвідувати наш сайт, раджу знайти та перечитати дану рубрику для цілісного сприйняття інформації).

Вперше побачивши плиску жовтоголову, я навіть не зрозумів у чому справа! Ніби бачу перед собою плиску жовту, якої було надзвичайно багато на заплавних луках, але якась вона дивна, щось не так у її забарвленні – мій об’єкт відрізнявся  забарвленням голови (дивись фото). Відразу подумав, що то якась аномалія (у природі таке трапляється). Проте, коли  неподалік помітив ще одного «дивного» птаха, зрозумів, що це ніяка не аномалія. В той день як ніколи «летів» додому до літературних джерел, звідки і дізнався про справжнього володаря такої яскраво-жовтої голови. Безумовно, на той час для мене це була не лише цікава орнітологічна знахідка, яку я вперше зробив у 1978 році, а ціле наукове «відкриття» (далі ви зрозумієте чому).

Плиска жовтоголова не є аборигенним видом для України. Згідно з орнітогеографічним поділом належить до тібетського типу фауни, тобто має азіатське походження, і  відноситься до видів, які розширюють (і нині) свій ареал шляхом експансії на нові території. ЇЇ розселення, яке розпочалося наприкінці минулого століття, відбувалося в західному напрямку двома коридорами – північним та південним, останній з яких проходив територією України. Крім цього виду, за останні десятиліття, різко розширили свій гніздовий ареал: горлиця садова (Streptopelia decaocto), дятел сирійський (Dendrocopos syriacus), горихвістка чорна (Phoenicurus ochruros), трав’янка чорноголова (Saxicola torquata), які наразі гніздяться на більшій частині території нашої держави, і  є звичайними гніздовими видами на Полтавщині. Відомо, що розширення ареалів шляхом експансії відбувається періодично і є проявом динамічних процесів адаптаційних можливостей видів, направлених на збереження своїх популяцій за умови виникнення несприятливих умов чи природних катаклізмів на якійсь частині ареалу.

Таким чином, наприкінці 80-х років минулого століття в результаті експансії північним шляхом плиска жовтоголова проникла в Європу. Перші випадки її гніздування в Литві відмічені в 1987, Латвії – 1989, Естонії – 1991, Польщі – 1994, Швейцарії, Словаччині та Хорватії – 1997 році. Згідно з даними атласу «Птахи Європи» станом на початок нового століття (1990-2000 рр.) відбувався ріст її гніздової чисельності у таких європейських країнах як Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Німеччина та Туреччина, що свідчить про закріплення даного виду на нових територіях.

В Україні інформація про зальоти цього виду почала з’являтися дещо раніше – з 1950-х років. У кінці 70-х на початку 80-х років відбулося проникнення її на більшу частину території України, де вже було відмічено її гніздування [1]. Так, за опублікованими даними у Харківській та Сумській областях гніздування виявлене в 1976, Житомирській – 1977, Луганській та Полтавській – 1979,  Вінницькій – 1982, Кіровоградській – 1993, Черкаській – 1991 (по іншим даним у 2005) році. В західних областях України вона з’явилася і почала гніздитися дещо пізніше, наприклад  у Тернопільській – 1985, Львівській – 1986, Волинській та Чернівецькій – 1987, Рівненській – 1988, Хмельницькій – 1993 та Івано-Франківській – 1998 році. Не зважаючи на те, що розселення плиски жовтоголової відбувалося досить швидкими темпами, її гніздова чисельність була низькою (такою вона залишається й нині). Тому, наприклад, у визначнику «Птахи України» (1984) вона має статус «рідкісного» гніздового виду для Харківської, Житомирської, Полтавської та Сумської областей [2]. У більш пізньому виданні «Птахи фауни України» (2002) плиска жовтоголова має вже статус «гніздового» виду [3], тобто можна вважати, що для більшості областей вона є звичайним гніздовим видом (але скрізь за чисельністю сильно поступається плисці жовтій, з якою часто гніздиться змішаними поселеннями).

Таким чином, мої юнацькі орнітологічні спостереження співпали з часом розселення плиски жовтоголової територією України вцілому та Полтавщини зокрема, а моя знахідка в межах області була на рік раніше від офіційно опублікованих даних.

Використана література:

1. Клестов Н.Л., Гаврись Г.Г. О расселении желтоголовой трясогузки на территории Украины. – Материалы Х Всесоюзной орнитологической конференции. Минск: «Навука і техніка». 2(1): 1991. – С. 279-280.

2. Марисова И.В., Талпош В.С. Птицы Украины. Полевой определитель. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1984. – 184 с.

3. Фесенко Г.В., Бокотей А.А. Птахи фауни України: польовий визначник. – К., 2002. – 416 с.

Підготував: фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.