Для орнітолога (науковець, що вивчає птахів) польові дослідження – основне джерело отримання наукової інформації. Вирішальну роль в її отриманні відіграють методи дослідження. Сучасний науковець має можливість використовувати найрізноманітніші методи та засоби під час їх проведення: оптичні прилади, комп’ютерне, теле-, відео- та фото- обладнання, радари, супутники, прилади стеження (в тому числі й нічні), транспорт, засоби комунікації тощо. В шкільні роки про таке я й не чув. Навіть про бінокль, що є основним оптичним приладом для орнітолога, доводилось тільки мріяти. Тому, нічого не залишалось як покладатись на свій добрий юнацький зір та слух, велике терпіння та вміння підкрадатись до об’єктів, застосовуючи різні способи камуфляжу. Фактично, моїми постійними та незмінними атрибутами у шкільні роки були – польовий щоденник, олівець, забрідні чоботи та велике бажання досліджувати.
По-доброму заздрю нинішній молоді, яка має змогу отримувати будь-яку інформацію зі всесвітньої павутинної мережі. А на той час (70-і роки минулого століття) я мав доступ лише до районної бібліотеки з досить обмеженим фондом книг про природу та тварин. Після всього перечитаного, розширював свій діапазон знань з журналу «Охота и охотничье хозяйство», який містив корисну інформацію про біологію, етологію, екологію та охорону диких тварин. Почерпнуті знання допомагали, зокрема, здійснювати зимові спостереження за тваринами, про що йшлося в публікації «Мої юннатські уподобання». І все ж з найбільшим нетерпінням чекав чергового номера журналу «Юний натураліст», який, до речі, був надзвичайно цікавим та інформативним. Мною кожен номер перечитувався декілька разів.
Справжній орнітолог повинен дуже добре володіти польовими методами досліджень: вміти розпізнавати птахів візуально (за силуетом, польотом), за шлюбною піснею (яка, у переважної більшості видів, є видоспецифічною), їх голоси, різноманітні сигнали, гнізда, забарвлення яєць, кольорову гаму оперення (для ідентифікації втраченого птахом, чи після загибелі від хижака) тощо. Тому, як метод, я застосовував колекціонування (збирав старі гнізда, пір’я, яйця з яких не вилупились пташенята). Дуже часто голосове сприйняття є чи не єдиною можливістю ідентифікувати об’єкт. Голоси птахів доводилось самотужки вивчав у природі, постійно тренуючи свій слух, а також прослуховуючи вінілові платівки, які інколи можна було знайти в читальних залах бібліотек. Щоправда, якість записаних голосів була надзвичайно низькою, далекою від оригіналу і аж ніяк не могла точно відображати оригінальної вокалізації птахів.
Освоєння методів польових досліджень, наскільки це було можливо в моєму випадку, допомагало мені в подальшому здійснювати цікаві знахідки, про що йтиметься у наступних публікаціях.
Підготував:фахівець відділу екологічної освіти Віктор Попельнюх.
Добре ,що у 21 столітті,ми маємо змогу використовувати техніку,різноманітні прилади для досліджень. Але,я надаю перевагу зоровим,слуховим,нюховим ,дотиковим відчуттям,як би там не було,але краще бачити ,чути,торкатися самому,відчувати ,так би мовити "на смак" придоду,а не спостерігати за нею,біля монітору компьютера. Чи згодні ви зі мною???
Сучасна молодь має великі можливості у дослідженні природи, а також обширний доступ до різних видів інформації. Та, на жаль, вона не користується цією перевагою, що призводить до зниження рівня загальної ерудованості. Це добре, коли людина займаться тим, що їй подобається, не дивлячись на труднощі.
Дійсно, оволодіння емпіричними методами дослідження в поєднанні з вивченням відповідної наукової літератури можуть великою мірою збагатити кругозір юного науковця. На жаль, сучасна молодь, яка багацько часу проводить у Всесвітній мережі, не використовує ресурси останньої на повну силу. Здавалося б, розповсюдження й стрімкий розвиток телекомунікацій мають сприяти обміну корисними знаннями, ідеями, досвідом, але - ні... У молодої людини формується кліпове мислення через велику кількість вирваних із контексту фактів, які щодня з'являються у стрічці новин, вона не може зосередитися, сприймати великий обсяг інформації, адже оперативна пам'ять перевантажена незначущими фактами, а поріг концентрації знижується. Тож це я Вам заздрю, адже Ви в дитинстві не сиділи по 14 годин на день за комп'ютером, не псували собі зір і пізнавали природу такою, як вона є, а не крізь призму електроніки.
Кожної весни, починаючи з 1926 р., у нас в країні проводиться День птахів. У школах День птахів зазвичай відзначається 24 березня – в перший день шкільних весняних канікул або в один з перших вихідних днів квітня. В цей день діти розвішують шпаківні. Але, зараз набагато важливіше виготовляти НЕ шпаківні, а синичник – невеликі будиночки для маленьких пташок: синиць, горихвосток – і розвішувати їх перш всього в плодових садах. Кожен учень повинен зробити такий пташиний будиночок!
"Юний натураліст" дійсно чудовий журнал! Мені пощастило отримати всі його випуски. Кожний номер читала з великим захопленням. Його особливістю є те, що в ньому зібрана не тільки цікава інформація про тварин, птахів.., але й подані поради як зробити годівничку, допомогти пораненій тваринці чи птахові та інші. До того ж всі статті доповнені мальвничими фотографіями і картинками.
Я сподіваюся, що польова практика залишиться надовго в нашій пам'яті. Що ми теж зможемо визначати вид птахів за їхнім забарвленням, голосом і іншими ознаками. І отримаєм позитивні оцінки.
За два тижні польової практики ти нічому нормально не навчишся. Звичайно, що певні ази цієї професії ти отримаєш, але цього на мою думку не достатно. Люди все своє життя віддають цій справі, і взагалі я гадаю,що справжнім орнітологом може стати лише та людина, яка має хист, талант, а головне прагнення займатися цим ділом, а не лише робить це щоб "отримати позитивні оцінки".
Звісно ми не встигнемо пізнати птахів так, як їх знають наші викладачі, але під їхнім пристальним керівництвом, я думаю, ми дізнаємося про птахів дуже багато нового та цікавимо, поглибимо наші знання та закріпимо їх практикою!
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
