Щось у назві цієї комахи завжди насторожувало мне, хоча і знаю: вона цілком безпечна для людини. Але ж, бачите, щипавка жвава наче шило – секунду на місці не затримається, а на кінці черевця у неї «кліщі». Ще й справді у вухо влізе і щось там накрутить. В давнину люди так і вважали: ця небезпечна комаха влазить у вухо, прориває своїми «кліщами» барабанну перетинку і відкладає яйця. Ще розповідають, що щипавка може боляче вщипнути, вхопивши за палець своїми «кліщами».

Що ж їсть щипавка насправді, де живе, відкладає яйця, і чи мають якісь підстави байки про неї? Насамперед вона є комахою, яка активна вночі. Тому може дійсно забігти у кімнату де вклалися спати, адже часто живе у будинках. Але тут вона буде шукати не вухо людини, а поживні рештки зі столу. Удень щипавки ховаються під каміння, дошки, повалені стовбури і кору дерев, під листя, рештки рослин. Взагалі, випавки, яких на Земній кулі близько 1300 видів, досить сумирні тваринки, що прибирають різний непотріб. Загнили на городі капуста чи салат – шукайте під листям щипавок, які залюбки поласують відмерлими частинами; звалили на купу бур’яни – тут теж побувають вони, щоб погризти листя та стебла, коли ті почнуть підгнивати. Прибирають невгамовні щипавки навіть пляжі – тут часто зустрічається піщана щипавка. Деякі види щипавок є, можливо, і хижаками. Поживу щипавка гризе, адже ротові органи у неї гризучого типу.

Живуть щипавки у всіх географічних зонах, де тільки можуть мешкати тварини, але здебільшого в тропіках. У нас часто можна побачити космополітний вид - звичайну щипавку. Цей всеїдний мешканець садів, городів і помешкань іноді завдає незначної шкоди, підгризаючи пелюстки троянд, жоржин та інших садових рослин.

Розмірами щипавки не вийшли. Найбільші з них виростають до 5 см, а найменші – до 0,5 см. Та вражають вони не розмірами, а своїм вбранням і поведінкою. Найбільш примітними є їх крила, адже виділені вони у ряд шкірястокрилих (Dermaptera). Передня пара крил - короткі, шкірясті, звичайно обрублені на вершинах та без жилок, а задня пара - віялоподібні, з чудовим радіальним жилкуванням. Задня пара складається і ховається майже цілком під передніми. В той час як передні крила зовсім непридатні для польоту, задні – чудовий літальний апарат. Та деякі види щипавок крил не мають. Але й не всі щипавки, які мають крила, полюбляють літати. Звичайну щипавку лише зрідка можна побачити у польоті, а ось мала щипавка літає навіть удень.

На задньому краї дуже великого десятого сегменту черевця знаходяться сильно склеротизовані, зубцеподібні, більше або менше зігнуті одна по відношенню до другої церки. Вони діють як справжня зброя, а у багатьох видів використовуються і при прийманні їжі. У самців «кліщі» необхідні для спарювання, тому вони краще розвинуті, ніж у самичок, у яких церки більше схожі на пінцети, ніж на «кліщі». У деяких видів щипавок, що живуть у тропіках, личинки мають прості видовжені церки, але з часом, коли вони дорослішають, «пінцетики» перетворюються на сильні хітинизовані «кліщі». Так в онтогенезі (індивідуальному розвитку) можна побачити як, можливо, проходило виникнення «кліщів» у щипавок.

З боків на задньому краї третього і четвертого сегментів черевця, у деяких видів, зокрема у звичайної щипавки, знаходиться залоза, рідинний секрет якої має багато карболової кислоти. Секрет може бути вилитий при скороченні черевця на віддаль від 5 до 10 см. При цьому вороги, звичайно, полишать напад на щипавку.

Відносяться ці тваринки до комах з неповним перетворенням: маленькі щипавки дуже схожі на дорослих. Самичка відкладає велику, як для неї, купу білих яєць у земляній камері десь у захищеному місці. А далі і відбувається вражаюче: вона стереже яйця протягом всього часу їх розвитку, а потім годує і охороняє молодих щипавок, аж поки вони стануть здатними обходитися самі. Ви скажете, що так роблять і мурахи і бджоли, що ж тут вражаючого? Але мурахи і бджоли є більш розвинутими, а щипавки – все ж таки примітивні комахи.

Ось яка цікава комаха, що живе поруч із нами. Ви спитаєте, а як же із пальцем та кліщами щипавки? Не знаю, ніколи не торкалася її пальцем. А ви, якщо не боїтеся, то спробуйте. Але не пошкодьте щипавкам: бачите які вони малі, а ви ж такі великі!

З. Л. Берест

канд. біол наук