Хто спостерігав як весняної пори простують до перших розквітлих квітів запилювачі, помічав, що в цей час літають великі за розмірами джмелі. Це самички. Вони зголодніли за час тривалого зимового сну (анабіозу), і тепер їм треба якомога більше поживного нектару, бо настає час віднайти місце, придатне для майбутнього помешкання, та відкласти яйця. Гнізда різні види джмелів улаштовують на землі й під землею, у дуплах тощо. Цікаво, що у видів, які будують гнізда під землею, особливим попитом користуються нірки мишей — готове просторе помешкання із утепленням. За нього джмелихи іноді навіть готові воювати із хазяйкою. Влаштувавшись у гнізді, будують вони спеціальні воскові сфери: одні для нектару, в інші відкладають яйця, яких буває від 8 до 16. З часом із яєць відроджуються личинки, що перетворюються в лялечку, а з неї виходять менші за розмірами самички. Вони переймають на себе клопоти самички-засновниці як по роботі всередині гнізда, так і по заготівлі нектару та пилку. Самці ж з’являються у другій половині літа на досить невеликий проміжок часу й виконують тільки функцію запліднення самичок.
Іще у XVII-XVIII сторіччях побутувала думка: джмелі тільки дзижчать без будь-якої користі. Лише наприкінці XVIII сторіччя вчені виявили неоціненний внесок джмелів у наш добробут. Працюють вони як і медоносні бджоли, але більш вправно та довше. Невисокі весняні температури не лякають їх, бо мають вони густе опушення майже всього тіла, тому зменшують тепловіддачу в два рази. Дзижчать, скорочуючи м’язи грудей, розігріваючи тіло до 40°С, тобто їх можна умовно віднести до тварин із сталою температурою тіла. Тому запилюють квіти маленькі трудівники навіть у прохолодну погоду, коли бджолині фуражири сидять у вуликах. Джмелі — мешканці помірної та арктичної зон Північної півкулі, зареєстровані тільки в Північній Євразії, Північній Африці та Північній Америці, звідки поширились у Південну Америку. Всього відомо близько 300 видів джмелів, із них в Україні 40 видів, 8 занесено у Червону книгу України.
Літають джмелі. Та за правилами класичної аеродинаміки ці симпатичні комахи літати не можуть! 1934 року французький ентомолог Антуан Маньян готував до видання свою книгу “Політ комах”, йому знадобилось розрахувати характеристики польоту джмеля. Вчений доручив зробити це асистенту, інженеру Андре Сент-Лагю, який застосував для розрахунків відомі на той час принципи аеродинаміки. Після завершення роботи інженер зробив висновок, що джміль літати не повинен, адже відносно невеликі крила не можуть розвинути необхідну підйомну силу, достатню для важкого джмеля. Проте джміль літає і робить це напрочуд вдало! До розрахунків, виконаних інженером, претензій у вченого не було, але пояснити, чому літає ця комаха, йому так і не вдалось. Таємниця джмеля довго лишалась нерозгаданою. Розкрита вона була лише тоді, коли виявилось, що принципи польоту комах зовсім інші: на відміну від крил літака джмелині під час змаху вигинаються, спричиняючи міні-завихрення, які піднімають комаху вверх і при змаху і при опусканні крил.
Джміль корисний в природі тим, що опилює рослини, які не можуть обпилити бджоли. Він жеє єдиним запилювачем конюшини. Без джмелів не буде врожаю. Комахи можуть гніздитися в дуплах і навіть на землі. Наземне гніздо – сфера, зроблений з воску. Форма підземного і деревного залежить від зайнята сім’єю порожнини. До кінця літа гніздо джмеля виглядає неохайними лахміттям воску, так як при розмноженні матка кожен раз відкладає яйця в клітинку, яку робочі особини будують на місці старої.
Автор влучно назвав їх "трудоголіками" адже робочі джмелі в будь-яку погоду зранку до вечора невтомно перелітають із квітки на квітку,збираючи нектар. Цікаво, що в деяких гніздах джмелів є сумрачі,які щоранку голосним гудінням будять усю родину,закликаючи їх до роботи.
Тільце у джмеля товсте і волохатіше, ніж у бджіл. Як і у бджіл, у джмелів народжуються самці, що не мають [url=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D0%B0%D0%BB%D0%BE_(%D1%82%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD)]жала[/url].Одні з найбільш холодостійких комах. Джмелі скорочують м'язигрудей, розігріваючи своє тіло до 40 °C. Це дозволяє їм вилітати рано вранці і збирати перший [url=https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B0%D1%80_(%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BA%D0%B0)]нектар[/url], коли повітря ще не достатньо прогрілося, і це дає джмелям певну конкурентну перевагу перед іншими видами комах.Джмелі — це суспільні комахи. У них є розділення самок на більших плодячих маток і дрібних безплідних робочих, що виконують усі основні роботи у гнізді. Зазвичай у великих джмелиних гніздах буває 100—200, рідше до 500 особин.Корисний запилювач. Запилює багато квіток, які не запилюють інші комахи. Найбільше запилює конюшинута метеликові рослини. Для запилення овочевих у теплицях використовують штучно розведених джмелів. Галузь сільського господарства; розведення джмелів для запилення сільськогосподарських культур з метою підвищення їх врожайності називається джмільництвом. Її побічним продуктом може бути отримання джмелиного воску.
Ці маленькі пухнасті клубочки —джмелі манили мене ще з дитинства. Природа наділила їх бархатною шубкою й великими розмірами тільця, та вони мають свої характерні особливості також у поведінці й функціях. Ці трудівники, як і бджоли — суспільні комахи.
В Україні джмільництво тільки розвивається. Порівняно з бджільництвом, це відносно новий напрям, але не менш ефективний. Адже завдяки запиленню джмелями поліпшується якість плодів, збільшується вміст у них поживних речовин, а врожайність зростає в рази!
Усі комахи відіграють надзвичайно важливу роль у запиленні рослин. Особлива цікавинка природи — це пухнасті полосаті клубочки —джмелі. Природа наділила їх бархатною шубкою й великими розмірами тільця, та вони мають свої характерні особливості також у поведінці й функціях. Ці трудівники, як і бджоли — суспільні комахи. У них є розділення самок на більших плодячих маток і дрібних безплідних робочих, що виконують усі основні роботи у гнізді. Кусають джмелі, у порівнянні з бджолами або осами, не дуже боляче. До того ж вони вирізняються миролюбством, тобто не нападають й не кусають, якщо їх не зачіпати. Я проте у дитинстві спробувала ловити їх за крильця, як мене навчили доросліші хлопці, тож двічі мені довелося бути жертвою цих спокійних й корисних полосатиків. Волохаті створіння — корисні запилювачі. Джміль запилює багато квіток, які не запилюють інші комахи. Найбільше запилює конюшину та метеликові рослини. Для запилення овочевих у теплицях навіть використовують штучно розведених джмелів. Як і бджілки-трудівниці, джмелі страждають від забруднення природи, на їх чисельність впливає стан навколишнього середовища, вони чутливі до екологічних проблем. Аж 8 видів із цієї не дуже чисельної групи занесені до Червоної книги України.Тож джмелі потребують нашої допомоги та захисту.
Свою назву джміль отримав завдяки видаваному під час польоту звуку. Загальнословянський корінь ким або чим позначав «гудіти, хрипіти». Від нього шляхом звуконаслідування виникло давньоруське слово «чьмель». Згодом це слово перетворилося в «джміль». Від цього ж слова походить назва іншого комахи – комар. А ще в Україні починається розвиток так званого "джмільництва", яке порівняно з бджолярством виходить на продуктивніший рівень, оскільки ждмелі вилітають на опилення квітів при температурі +6 градусів, а бджола не менше +14. Хоча б цей факт може привабити людей в дослідженні цікавих фактів про джмелів. Джмелів-трудівників, без яких урожай наших садів та полів був би неможливий))
Вражає те, що джміль може нагріватися до 40 C. А ще більш дивовижним є те, що з рота джміль випускає краплину спеціальної рідини, яка охолоджує голову при сильному перегріванні!До речі трутні у джмелів утворюються таким же чином як і у бджіл — з не запліднених яєць. Проте джмелині трутні не звикли байдикувати,вони виконують безліч домашньої роботи. Також джмелі мають своєрідний будильник. У гніздах, напередодні світанку, з’являється джміль-трубач, що кличе своїх родичів до роботи. Окрім того, у джмелів також є отрута, та вони не залишають жало в шкірі людини, тому жалити можуть відповідно багато разів підряд.
Після вашої статті дуже зацікавилась темою аеродинаміки джмелів і дійсно, по всім законам літати він зовсім не повинен. Сьогодні ще вистачає людей, що намагаються стверджувати зворотнє. Але все ж джмелі — справжні трудівники й ще раз доводять, що в природі все настільки складно створено, що нам цього ніколи не зрозуміти.
Хто спостерігав як весняної пори простують до перших розквітлих квітів запилювачі, помічав, що в цей час літають великі за розмірами джмелі. Це самички. Вони зголодніли за час тривалого зимового сну (анабіозу), і тепер їм треба якомога більше поживного нектару, бо настає час віднайти місце, придатне для майбутнього помешкання, та відкласти яйця. Гнізда різні види джмелів улаштовують на землі й під землею, у дуплах тощо. Цікаво, що у видів, які будують гнізда під землею, особливим попитом користуються нірки мишей — готове просторе помешкання із утепленням. За нього джмелихи іноді навіть готові воювати із хазяйкою. Влаштувавшись у гнізді, будують вони спеціальні воскові сфери: одні для нектару, в інші відкладають яйця, яких буває від 8 до 16. З часом із яєць відроджуються личинки, що перетворюються в лялечку, а з неї виходять менші за розмірами самички. Вони переймають на себе клопоти самички-засновниці як по роботі всередині гнізда, так і по заготівлі нектару та пилку. Самці ж з’являються у другій половині літа на досить невеликий проміжок часу й виконують тільки функцію запліднення самичок.
