Весняним днем 14.05.2021 р. ми прямували в урочище з поетичною назвою — Березове. Хоча білокорих красунь тут не дуже багато, та для цієї місцевості в Черкаській області вони — майже диво. Але й окрім них в урочищі є багато цікавого: тільки тут можна побачити великі популяції диких орхідей, зустріти полохливу козулю, насолодитись співом пташок. Серед різноголосого пташиного хору особливою майстерністю співу виділяються соловейко східний, кропив’янка чорноголова та вивільга. На лучних ділянках і галявинах зустрілись нам ящірки живородні, що до речі, виявлені в межах НПП тільки в цьому урочищі. Несподіваною знахідкою стали гриби підберезовики (Leccinum scabrum), а серед комах — бабка білоноска болотяна Leucorrhinia pectoralis (Charpentier), що занесена до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи (статус: у стані найменшої загрози) та Додатків ІІ і IV ”Оселищної директиви”. Вона притаманна більш північним біотопам, а тут знаходиться на південній межі ареалу.

          Мальовничою та видовищною є також дорога в урочище, що стрімко спускається з пагорба, прямує спочатку серед високих старих верб край водойми, а далі простує луками, які починають заростати грушами-дичками. В цьому році ділянка вище Карасьової  дамби вразила своєю повноводністю, що оцінили сірі гуси, які вирішили залишитись тут на гніздування. На прилеглих до лук ділянках Сулинської затоки тримаються сірі та великі білі чаплі, баклани великі, поганки великі, лиски, крячки білощокі. Постійно чувся спів очеретянок великих, а лебідь-шипун випрошував їжу в рибалок.   

          Безсумнівно, відвідання урочища може бути цікавим не тільки науковцям, адже місцевість одна з найбільш цінних у природному відношенні черкаської частини НПП “Нижньосульський”. Тому саме тут заплановано еколого-пізнавальний піший туристичний маршрут від села Михайлівка до Собачого хутора (таку назву має частина с. Велика Бурімка, де за часів княгині Кантакузіної-Спіранської знаходилась псарня для утримання мисливських собак, проживали псарі).

          Особливо привабливим може стати відвідання урочища в кінці весни — на початку літа. В цей час луки та ліс мають неповторний світло-зелений колір трави й листя, що притаманний найкращій порі року, зачаровує спів пташок, а з гущавини визирають білі дзвіночки конвалії, наповнюючи простір чарівним ароматом. Гарно тут й улітку, коли луки вражають різнокольоровим килимом квітів, над якими літають різнобарвні метелики. В той час як ліс, де стоять велетні-дерева, вабить прохолодою. Восени барви листя ніби змагаються у яскравості палітри кольорів, а золотаве листя в косах берізок шепоче колискові.

          Таким чином, понад 3 км маршруту пройде мальовничою місцевістю з багатим тваринним і рослинним світом, і він може стати окрасою туристичної інфраструктури нашої установи. В цей день нам вдалось не тільки визначитись із початком і кінцем маршруту, але й визначити місцем відпочинку та намітити точки для розповідей.

          Інформацію підготували

начальник науково-дослідного відділу, к. б. н., М.Л. Клєстов

та ентомолог, к. б. н., З. Л. Берест