Головна » 2015 » Жовтень » 13 » ВИПАЛЮВАННЯ ОЧЕРЕТЯНИХ ЗАРОСТЕЙ, ЯК НЕГАТИВНИЙ ФАКТОР
09:16
ВИПАЛЮВАННЯ ОЧЕРЕТЯНИХ ЗАРОСТЕЙ, ЯК НЕГАТИВНИЙ ФАКТОР
Пірогенний вплив є серйозною природоохоронною та соціальною проблемою. Випалювання очеретяних заростів забруднює повітря, шкодить здоров’ю місцевих жителів, негативно впливає на тваринний і рослинний світ всього регіону пониззя річки Сули. Щорічні пали очеретяних заростей та іншої рослинності, які в останні роки мали місце на значних площах Сулинської затоки (фото 1) і заплави Сули вище за течією, дуже шкодять фауні, а в ряді випадків знищують лісові насадження та сільгоспкультури, викликають пожежі в прилеглих населених пунктах тощо.
Під час весняних палів гине молодь кабанів Sus scrofa L., козуль європейських Capreoluscapreolus, зайців сірих Lepus europaeus, єнотоподібних собак Nyctereutesprocyonoides, дрібних куницевих та інших звірів. Гинуть гнізда та пташенята птахів, безліч комах, павуків тощо. На окремих ділянках, де регулярно трапляються пали, спостерігається помітне збіднення фауністичних комплексів.
Осінні пали, які стали можливими в останні роки внаслідок висихання боліт та озер ще влітку (фото 2), знищують очеретяні зарості на значних площах, що лишає багатьох тварин звичного притулку, де вони хороняться від хижаків і відпочивають. Тварини, що не загинули під час пожеж, вимушені мігрувати в інші місця, а згарища на певний час перетворюються на пустку, де майже не помітне життя.
Гасити пожежі у заболоченій місцевості, де відсутні під’їзди, приходиться співробітникам національного парку і лісникам вручну, що мало ефективно, а при сильному вітрі вкрай небезпечно. Саме така ситуація склалася наприкінці І декади жовтня у північній частині парку між селами Плехів та Великоселецьке, де вогонь захопив значну частину заплави.
Боротися з підпалами тільки силами співробітників національного парку і лісової охорони надзвичайно важко. Тому адміністрація національного природного парку «Нижньосульський» звертається до всіх свідомих і не байдужих громадян регіону за допомогою у викоріненні такого шкідливого та небезпечного явища як випалювання очеретяних заростей, яке шкодить нашому здоров’ю і природі.
Так,дійсно,люди взагалі не усвідомлюють свої дії. На мою думку очерет можна використовувати для опалювання приміщень, та при його попередній переробці можна утеплювати оселі,але не спалювати,і не забруднювати екологію і не нищити живий світ
Я живу в місцевості, де нараховується 6 ставків, кожен з яких уже давно "заріс" очеретом. Людям не подобається це з різних причин, та більшість з місцевих жителів усвідомлює, що очерет став частиною природної екосистеми ставка. Саме в ньому находять притулок більшість диких качок нашої місцевості: лиски, водяні нирки тощо. До тогож очерет важливий для риб, особливо під час нересту.
Кожна людина повинна проявляти громадську відповідальність і не допускати турбування мігруючих водно-болотних птахів або знищення місць відпочинку та подальшого їх гніздування!
В Україні щорічно свідомо випалюють частину очеретяних заростей з метою очищення території від старих стебел. Але на жаль в наш час мало хто задумується над тим, що при цьому людина довкілля не рятує, а навпаки, адже при спалюванні посилюються процеси антропогенного евтрофування, тобто водойми згодом стають не корисними для організмів, які її споживають, що означає вимиранню як рослинного так і тваринного світу. Я розумію чудово те, що я тут пишу ніхто може й не сприйняти, але якщо Ви хочете, щоб Ваші діти ще пожили на цім світі, відчули справжність та духовність природи - почніть змінювати світ з себе. Бережіть природу!
Слід пам'ятати, що очеретяні зарості - важлива складова природних екосистем! Випалювання очерету та іншої сухої рослинності суворо заборонено чинним законодавством як України, так і усіх сусідніх держав. Також важливим є недопущення турбування гучною музикою відпочиваючих та птахів, які гніздяться.
Суха торішня трава - не сміття, а безцінне живлення.Люди, котрі заявляють, що випалювання торішньої трави потрібне, помиляються самі і вводять в оману інших.У вогні горять усі живі істоти - сонечка, жужелиці, дощові черв’яки й інші, що винищують різних шкідників саду і городу, й ті, що беруть участь в процесі утворення ґрунту.Після випалювань виживає і першою пускається в ріст, заглушаючи ослаблену і майже занапащену іншу флору, найгрубіша, найневибагливіша трава і бур’ян.Трав’яні пожежі є одним з найважливіших джерел викидів в атмосферу вуглекислого газу. Дим від спалювання дуже впливає на стан здоров’я тих, это хворіє на бронхіальну астму чи алергію. Тож перш ніж це робити, ми повинні подумати, які будуть наслідки і цьму ж навчити молодші покоління!
Відповіднодо ст. 27 Закону України «Про рослинний світ» та ст. 39 Закону України «Про тваринний світ» випалювання сухої природної рослинності без відповідних дозволів забороняється. На сьогодні,на жаль, більшість з нас про такий закон навіть не знає, а якщо і знає-то навіть не надає цьому уваги. А чи задумувалися ВИ, щоа місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється ніколи. Мабуть, ні?!
