 2 лютого 1971 р. в м. Рамсар (Іран) за сприяння ЮНЕСКО була підписана Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів. Набрала чинності 21 грудня 1975 р. Україна приєдналась до Конвенції у жовтні 1996 р.
Рамсарська конвенція є першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Її назва відображає початкову мету угоди − зберегти водно-болотні угіддя, як середовище для водоплавних птахів. Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти збереження та збалансованого використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.
Водно-болотні угіддя є невід'ємною частиною нашого довкілля. Вони допомагають зменшити вплив повеней, підтримують існування рідкісних видів тварин і птахів, забезпечують зайнятість та дозвілля населенню. Існують дуже різноманітні водно-болотні середовища, серед яких болота, очеретяні зарості, канави, ставки, струмки і ріки.
Мета Всесвітнього дня водно-болотних угідь – активізувати інтерес до заходів щодо підтримання майбутнього цих життєво важливих середовищ і видів, які залежать від них, особливо в цю пору року, коли саме вони є важливим джерелом ресурсів живлення й місцями для зимівлі водоплавних і навколоводних птахів.Саме для збереження водно-болотних угідь, цінних природних та історико-культурних комплексів і об’єктів Середнього Придніпров’я створений Національний природний парк «Нижньосульський».
Сула – одна з найбільш заболочених річок Лівобережної України. Береги річки та її приток низькі, в значній мірі болотисті. Свого часу в басейні Сули було зосереджено близько половини всіх боліт Полтавської області. Характерною особливістю Сули є значна багаторукавність, наявність великої кількості островів.
Гирлова ділянка Сули запропонована, як водно-болотні угіддя, перспективні для внесення до Рамсарського списку. Ця територія включає в себе долину гирлової ділянки Сули від села Мохнач на півночі до села Жовнине на півдні. Входить до складу ІВА (територія важлива для збереження птахів) № 23 «Сульська затока».
Сульська затока при аналізуванні водно-болотних угідь Дніпровського екологічного коридору представляє собою прибережні заплавні комплекси річки, плавнево-острівний масив, сформований в умовах підтоплення водосховищем гирлової ділянки Сули та її заплави, прилеглі мілководні акваторії водосховища.
Водно-болотні угіддя мають велике як природне, так і соціокультурне значення. Виключне екологічне значення водно-болотні угіддя мають, як місця перебування для 2/3 усіх видів рослин і тварин, як ділянки продукування біомаси та кисню, як природні резервуари та фільтри очищення води.
Екосистемна цінність водно-болотних угідь України визначається: - трансконтинентальним значенням угідь як місць линьки і зимівлі для птахів, що мігрують між Євразією та Африкою; - високим ступенем ландшафтного різноманіття - великим біотичним різноманіттям; - значною місткістю кормової бази для мігруючих птахів і птахів, що гніздяться; - наявністю незамерзаючих ділянок акваторій що сприяє формуванню скупчень птахів для зимівлі.
На водно-болотних угіддях Національного природного парку «Нижньосульський» здійснюється на постійній основі наукова та еколого-освітня діяльність, моніторинг навколишнього природного середовища, організовуються заходи щодо співпраці з місцевим населенням у напрямку сталого використання природних ресурсів, збереження місцевих традицій, розвитку рекреаційної діяльності. Поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови об'єднання зусиль усіх державних та недержавних установ та організацій, всього населення країни.
Ми надіємось, що Ви приєднаєтеся до нас і зробите свій внесок у збереження та відтворення надзвичайно цінних для усіх людей водно болотних угідь!
Автор: Молодший науковий співробітник НПП «Нижньосульський» Юлія Лук’яненко
| 
