Головна » 2013 » Листопад » 23 » ВШАНУВАННЯ ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-33 РОКІВ
18:24
ВШАНУВАННЯ ДНЯ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-33 РОКІВ
Голодомору сльози і могили… І перед ними ми в боргу завжди За тих, що крихти хліба не доїли І не допили чистої води.
23 листопада день вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-33р. З цього приводу у сільському будинку культури в с.Тарасівка Оржицького району Полтавської області для дітей відбувся урок пам’яті.
Працівниками парку Слинько О.А та Лук’яненко Ю.М. було підготовлено урок розповіді про ті тяжкі роки під назвою "В той голодний рік ”.
Хвилиною мовчання діти та працівники парку вшанували пам’ять жертв великого Голодомору 1932-33 років, який забрав орієнтовно 10 мільйонів людських життів. А на закінчення цього пам’ятного дійства працівники парку попросили дітей, щоб вони разом з батьками запалили ввечері свічку, для того щоб вшанувати тих людей які загинули.
Пройдуть роки, зміниться час, але такі уроки пам’яті в юних душах залишаться назавжди.
Я вважаю, що проведення даного заходу є цілком доречним. Оскільки, завдяки цьому в учнів ми виховуємо особистісні риси громадянина України, патріотизм, а також цим самим вчимо дітей пам'ятати та дотримуватися своїх традиції.
Особисто я, згоден з Маргаритою, мене також бентежить питання сучасної молоді (особливо їхнього відношення до трагічної історії нашої нації)... . Щодо цього, я вважаю, що: або ці діти мало інформовані, або їхнім батькам потрібно звернутися до психолога. Олександр...я б хотів почути вашу думку, щодо цієї проблеми.
Ну в моїй школі це булі такі самі тематичні заходи, доки були живі свідки, запрошували їх, зараз якщо в сім'ї лишились такі розповіді бабусь та дідусів, то самі внуки можуть розповісти їх історію за них. Також наводилися факти, демонструвалися фото та відео. Навіть влаштувати перегляд того самого Жовтого князя! Власне мене він вразив дуже сильно, атмосфера у фільмі дуже сильна, наврядчи байдужим залишиться хоч один.. А ще наша вчителька історії колись пропонувала нам, під час проходження цієї теми, усим класом поголодувати бодай добу, щоб на собі відчути хочаб часточку того, що відчували люди тоді. Ммм... Можна також провести конкурс малюнків, творів та розповідей на цю тему, чим більше буде видів занять, тим більше учнів зацікавиться та візьме участь. Навіть можна уроки в цей день відмінити і посвятити весь день заходам по темі голодомору з запрошенням гостей (жителів населеного пункту, батьків, представників місцевої влади).
На рахунок цієї теми існує багато протиріч.. Багато інших країн навіть не знає, що голодомор мав місце в історії України. Деякі люди, знають про це, але заперечують його рукотворність, найчастіше це люди які проживають у Росії, але це по меншій мірі безглуздо! Моя прабабуся застала ці часи, будучи ще дівчам. Вона розповідала про людей які ходили з залізними прутами та проштрикували двір, валяли стіни.. А все тому що її родина не попухла від голоду. Її тато мав друга у керівництві і той попередив, що йде голод, то ж він зібрав майже усе зерно, що було та поніс до лісу. Там були великі земляні насипи в яких він і сховав харч. Їли вони тільки в ночі майже в повній темряві, щоб ніхто нічого не помітив. Так і вижили... До чого я веду, хай хто що там не каже та не визнає, наші власні рідні все це пережили і ми знаємо правду, хоч і таку гірку... Навчайте дітей! Розповідайте правду! Учіть шанувати предків, знати помилки минулого і намагатись їх уникнути в майбутньому! То ж ті, хто організували такий захід, великі молодці!) Кравченко Маргарита.
Безперечно добре буде, коли ці уроки пам'яті залишаться в юних душах назавжди... але ж як вчинити, коли сучасні діти, дивлячись фільми про голодомор, слухаючи розповіді, розглядаючи ілюстрації тощо, насміхаються, глузують чи щось подібне? Як донести суть всього жахіття цій дитині?
Можна сказати, що для дітей це не тільки цікаво, а і необхідно знати історію своїх предків, які віддавали життя за крихту хліба, який зараз багато людей навіть не цінує належним чином...
В моїй школі до цього дня готувалися дуже рительно: учні відвідували жертв голодомору та записували розповіді про ті жахливі роки. В цей день в школі проводилася лінійка на якій учні розповідали зібраний матеріал.Я погоджуюсь зі словами Дениса та Олександра в тім, що ніхто не повинен забувати про ті жахлив ічаси 1932-1933.
Згадавася випадок. Одного разу, проводячи соц. опитування з приводу продій у Врадіївці, колишній віськовий на запитання: "Чи можливі у вашому селі мітинги/повстання?" відповів: "Народ, який мовчки стерпів голодомори і сотні років пригнічення приречений на рабство". Я не кажу, що українці винні в тому, що сталося, це велика трегедія для всієї нації, але чомусь саме на території УРСР відбувалися голодомори.
