ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

(продовження)

Перша екскурсія до ловушок була вражаючою. Зблизька вони виглядали ще грандіознішими, ніж здалеку. На той час масового прольоту птахів ще не було, тому «запарки» на станції не спостерігалось, йшли приготування до осінньої міграції. Принцип роботи ловушок був такий: під час прольоту частина мігрантів залітає в них (як в сачок), далі рухаючись коридором, що постійно звужується, потрапляє в так званий приймач. Він являє собою куб з металевого дроту-катанки, розміром приблизно 60х60 см та обтягнутий капроновою сіткою. В нього птахи потрапляють через конус, яким закінчується ловушка. Потрапивши в приймач, птахи вибратись вже не можуть, оскільки ця система функціонує за принципом рибальського ятера чи верші, коли риба через конус потрапляє в снасть, а назад вибратись не може. У спеціальних садках піймані птахи доставляються в лабораторію, якою був невеликий за розміром будиночок, розміром 3х4 м. В ній птахів визначали, і в спеціальну відомість заносили інформацію про номер кільця яким мітили, час та місце відлову, стать, вік, визначались жирові резерви за спеціальною схемою, вага, розмір крила, за наявності линяння воно описувалось за спеціальною схемою тощо, а після зважування птах випускався. Нагадаю, в такий спосіб щорічно відловлювали понад 25 000 особин більш ніж 150 видів птахів. Для чого це потрібно? Перш за все для вивчення шляхів міграцій, швидкості переміщень, місць зимівлі тощо. Для нас зараз дивно, але навіть великий Арістотель вважав, що принаймні ластівки зимують на дні водойми. Чому він прийшов саме до такого висновку? Все дуже просто. Згадайте як наприкінці літа ластівки гуртуються в зграї, здійснюють тренувальні польоти молоді особини, і часто ночують в заростях прибережної рослинності, зокрема очерету. Напевно сидячи колись біля водойми зі своїми учнями, філософ помічав такі ситуації, а коли повертався вранці, ластівок вже не було. Тому він і прийшов до такого висновку. Але вчений не знав, і не міг знати, що ластівки нічні мігранти, і здійснюють свої трансконтинентальні перельоти в темну пору доби.

На вході ловушок стояли великі вольєри з так званими манними птахами, які своїми голосами приманювали тих, що летіли на значній висоті під час міграцій. І, як не дивно, це спрацьовувало. У такий спосіб вдавалося заманити досить рідкісних мігрантів, зокрема: смеречників, шишкарів, синьошийок, дубоносів та інших. Інколи застосовували й інші технології, наприклад під час міграцій сов, використовували прості дитячі гумові іграшки зі свистками. Свистом іграшки імітували голос (писк) миші, на який вони «велись». У такий спосіб ловили мохноногих сичів, сичиків-горобців, сов болотних та деяких інших. Навіть інколи запускали повітряного «змія» у вигляді величезного ока хижого птаха. Спрацьовувало. (Далі буде).

Автор: Віктор Попельнюх