Зворотній шлях з дерева був не менш небезпечним. Короткотривалий відпочинок на верхівці біля гнізда практично нічого не дав. Та й однокурсниці підганяли. Хоча їм моє повернення вже було не таким цікавим, просто комарі закусали. Спуск зайняв менше часу, але втрати були більшими. Підйом – завдав емоційної напруги, а спуск – фізичних та матеріальних збитків (моя сорочка лишилась ґудзиків, живіт та руки були щиро подряпані та натерті корою, але це було краще, ніж просто зірватись з дерева).
Перший невдалий досвід знайти гніздо канюка з пташенятами лише підбадьорив на подальші пошуки. Затягувати з цим не став, оскільки вже був період, коли пташенята залишали гнізда. Особливих зусиль, щодо пошуку наступного, прикладати не довелось. За поведінкою дорослих птахів (тримання на певній території, характерні голосові сигнали, польоти з їжею) відразу ж «вирахував» їх гніздову територію. Гніздо було знайдене в одній з багатьох балок правого корінного берега Ворскли неподалік біостаціонару. Розміщувалось на дубові, на висоті приблизно 15 м, біля самого стовбура в розвилці гілок. Судячи з розмірів житла, використовувалось не один рік. Добрався до гнізда швиденько, не те що до першого. В ньому знаходились троє майже оперених пташенят, які ще не здатні були літати (фото). Виявив їх вчасно, пізніше турбувати було небезпечно, оскільки молоді канюки могли завчасно покинути своє житло. Біля цього гнізда мені довелось провести значну кількість незабутніх годин, що дало змогу дізнатися багато цікавих моментів з їх біології.
У кожній країні в організацій, що займаються охороною птахів, існує добра традиція регулярно обирати птаха року. Символом 2017 року Товариство охорони птахів України обрало звичайного канюка (Buteo buteo). Приємно, що цей звичайний птах наших лісів, справжній ворог мишоподібних гризунів, відзначений увагою любителів природи.
Ця історія нагадала мені моє дитинство, коли я була маленькою дуже цікавилася де ж мешкають птахи, в одного разу я побачила в нас в лісочку гніздо і вирішила туди добратися, але в підсумку, забирали мене звідти з кучою царапин і вибитою рукою))
Я як і обіцяла знайшла цікавий факт про канюка. Це явище було зафіксоване в Окському заповіднику (Спаський район Рязанської області) весною 1957 року. На острівці серед залитого зовнішніми водами лісу в старому житлі канюка загніздилась крячка (випадок для цього виду не надто рідкісний). Пізніше канюк подумав, що це гніздо найбільш зручне для нього і, вигнавши крячку, почав його підновлювати. При цьому більшість качиних яєць виявились прикритими зеленим вистиланням, але два залишились в лотку зверху. Самка канюка доклала до «підкидьків» ще 2 яйця і приступила до висиджування цієї унікальної кладки. Через декілька днів з яєць крячки вилупились каченята. Батьки принесли свіжу апетитну полівку. Самка канюка явно намагалась годувати каченят, і очевидно, немало дивувалася капризному їхньому характеру. Через день каченята зникли, скоріш за все, стрибнули з гнізда, спонукані інстинктом пошуку води, так як жодних слідів від них не було знайдено. Але все це не завадило канюкам продовжити висиджування кладки, яке завершилося успішною появою в кінці травня власних пташенят. На мою думку вдалою є ідея обрати птахом року 2017 канюка звичайного, це дасть змогу більше дізнатися про нього та зібрати багато цікавої інформації.
Не даремно Канюка зробили Символом 2017 року, адже він приносить чимало корисного навколишньому середовищу, а саме за добу доросла птиця з’їдає до 30 дрібних гризунів. У рік — це до 11 000. Завдяки цьому хижак приносить користь навколишньому середовищу, тому що знищує шкідливих тварин. Якщо мишей багато, то іншу живність канюки не чіпають.
Добре те,що все закінчилося позитивно.Для більшості людей ви є яскравим прикладом того,що потрібно завжди завзято йти до своєї мети і отримувати задоволення від власної роботи. Я вважаю,що канюка не даремно обрали символом 2017 року,адже цей птах досить гарний і він приверне увагу до себе,а отже і до головної теми товариства охорони птахів України,а саме до того,що не потрібно знищувати таку красу природи,адже кожен вид є особливим і по-своєму вносить користь і рівновагу в колобіг життя .
Цікаві факти,здавалось би звичайний птах ,приємно що він водиться на нашій територрї я в дитинстві також лазила по деревам ,завжди хотіла когось знайти ,в дуплах чи ще десь Але на моєму шляху ,траплялися дерева лише яблуні та груші ,які ж там птахи
Разом з орнітологом Олександром Олександровичем,який також навчався в ПНПУ,розглядали канюка,його звички та латинську назву Buteo buteo,не така це й звичайна пташка як здається на перший погляд.Тож не даремно його обрали символом 2017 року.
Ваша історія є вдалим підтвердженням того, що не потрібно зупинятися при перших перешкодах, які трапляються на шляху до цікавого. І справді дуже приємно знати, що любителі природи відзначели увагою звичайного канюка. Цей птах є дуже корисним для природи.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Зворотній шлях з дерева був не менш небезпечним. Короткотривалий відпочинок на верхівці біля гнізда практично нічого не дав. Та й однокурсниці підганяли. Хоча їм моє повернення вже було не таким цікавим, просто комарі закусали. Спуск зайняв менше часу, але втрати були більшими. Підйом – завдав емоційної напруги, а спуск – фізичних та матеріальних збитків (моя сорочка лишилась ґудзиків, живіт та руки були щиро подряпані та натерті корою, але це було краще, ніж просто зірватись з дерева).
