Є тварини, зустрічі з якими викликають особливі відчуття та інтерес. Ними можуть бути як рідкісні, так і звичайні види, які в силу своєї біології не часто потрапляють в поле зору дослідника. До них, наприклад, відносяться нічні мешканці, що пристосувалися жити в специфічних умовах, коли інші (в тому числі й людина) відпочивають. Вони є як серед безхребетних, так і хребетних тварин. Хоча зустріч з нічними кровососами, зокрема комарами, не входить у розряд приємних та дивовижних зустрічей. Безумовно, нічний спосіб життя накладає певні відбитки на біологію та морфологічні особливості таких тварин. Це, перш за все, надзвичайні нюх, зір та слух. Сьогодні мова піде про сову вухату (Asio otus) – одного з найдивовижніших наших нічних представників (фото, авторське). Назва виду пов’язана з виростами пер на голові, які нагадують собою вуха. Насправді це хибна думка. Ці вирости ніякого відношення до слухового апарату не мають, а скоріше за все виконують декоративну (прикрашальну) функцію. Справжні вуха, у вигляді величезних щілин, ховаються під оперенням по боках масивної голови, причому розташовані вони не симетрично (по відношенню одне до іншого), що збільшує функціональність слухового апарату. Відразу до себе привертають увагу великі очі, розміщені на так званому «лицевому диску», що виконує функцію локатора для вловлювання навіть найслабкіших звуків мишоподібних гризунів, які становлять основу кормового раціону сови. Маючи такий слуховий та зоровий потенціал, разом з сильними лапами з гострими кігтями, вухата сова є справжньою грозою для гризунів. Навіть товстий шар снігу не в змозі протидіяти цьому нічному снайперу, що з надзвичайною точністю виявляє жертву.
Загальновідомо, що сови, зокрема й вухаті, можуть взимку збиратися великими групами на днювання. Інколи в таких скупченнях нараховується до 100 особин. Нехай не таке чисельне (всього приблизно 20 птахів), але все ж значне, як на мене, скупчення доводилось спостерігати ще в студентські роки на початку 80-х у пониззі Ворскли і мені. На той час в околицях с. Лучки знаходився біостаціонар природничого факультету, який повністю утримувався силами студентів, включаючи й охорону в зимовий період (туди щотижня відправлялось по два хлопця). Потрапити в число тих, кому декан факультету Каришин Андрій Потапович довіряв забезпечувати охорону – найвища довіра та нагорода, адже тиждень проводиш серед природи, а не в аудиторіях. Я з великою радістю їздив туди, і щоденно з не аби яким задоволенням обстежував на лижах околиці стаціонару, збираючи матеріал по зимовій орнітофауні для дипломної роботи. Повертаючись з досліджень в один із днів, неподалік від стаціонару я наткнувся на скупчення вухатих сов, які судячи з загальної кількості погадок під деревами, використовували цю ділянку упродовж тривалого часу. Погадкою називають відригнуті птахом не перетравлені рештки їжі (шерсть та кістки). Такі рештки науковці часто використовують як один із методів прижиттєвого дослідження живлення сов, оскільки вони свою здобич не розривають, а проковтують цілком. Частина погадок мною була зібрана та оброблена в інститутській лабораторії, а отримані результати відображені в дипломній роботі. Більше такої кількості сов в одному місці спостерігати не доводилось. Чи то сов стало менше, чи зими не такі!
Досить цікава інформація, я раніше не зустрічала сову вухату, тай взагамі будь-яку сову, але читала про цих дивовижних птахів. Мені подобається те, що ці птахи не схожі на більшість птахів. Вони ведуть нічний спосіб життя, вдень вони воліють спати, можуть голову повернути на 270 градусів, а ще вони мають цілих три пари очей. Сова в мене асоціюється з символом мудрості, а ще ці птахи "ухають", такі кумедні звуки.
Сови — істоти дивовижні! Вони корисні, вони цікаві для вивчення, вони володіють досконалими пристосуваннями до нічного способу життя... Вони, зрештою, частина того великого і загадкового, що ми називаємо Природою. Тому, дорогі земляки, мешканці України, якщо вам зустрінеться сова в природі, не піднімайте на неї ні палицю, ні рушницю, не вбивайте сов: ні великих, ні дрібних, ні рідкісних, ні звичайних! Адже ці птахи теж мають право на життя. Як і все живе.
А я в свою чергу хочу розповісти про свій досвід. 2 роки тому я відпочивала в санаторії " Миргород". Яким було моє здивування та як переповнювали мене почуття, коли я неочікувано побачила величезну кількість круглих очей, які дивились на мене з дерева. Коли я зрозуміла, що це була зграя сов я була в захваті. Кожного дня я приходила в ті місця, де вони перебували та спостерігала за ними. Це не тільки гарні та цікаві птахи, а ще й в деякій мірі помічники в сільському господарстві. Харчуючись гризунами вони допомагають людям зберезти їхній врожай.
Сови приносять користь сільському господарству поїдаючи гризунів, тому всі види сов знаходяться по охороною. Сови здатні виловити до 1000 гризунів на рік (ці гризуни за цей рік знищили б 500 кг зерна•
Рівно 5 років тому ми з мамою поверталися зі школи та проходили повз Засульського комбінату будівельних матеріалів. За парканом ростуть високі тополі. Я підняла голову і завмерла:на одній з них сиділа велика кількість вухатих сов. Пізніше ми нарахували близько 30 особин. Звідки вони з'явилися і чому, ніхто так і не з'ясував. Але мене так вразили ці птахи своїми великими очима, оперенням, що це дало поштовх до написання моєї першої курсової роботи( в нашій гімназії з 8 класу учні починають вчитися їх писати). Погадки були лише під одним деревом, що вказувало на облюбування совами саме цього місця. Птахи були різні за розмірами. Спостерігали ми за ними майже три місяці. А одного дня їх просто не стало, мабуть відлетіли. Так до сих пір це є загадкою, звідки з'явилися ці вухаті сови та де вони поділися.
Гарний птах і до того ж є корисними в сільському господарстві. Збираючись у великі зграї, вони здатні знищити велику кількість шкідливих гризунів на городах. Цей хижий птах винищує землерийок, кротів і всіляких шкідливих комах. Саме тому вухата сова потребує захисту і охороні з боку держави.
Стаття, дуже мене зацікавила, тому вирішила дізнатися про сову більше. Вухата сова - перелітний птах, але частина їх живе в регіоні. Під час зимівля ці сови можуть збиратися зграями у верховітті густих, здебільшого хвойних дерев, розлітаючись ввечері на полювання. Живляться переважно дрібними гризунами. Хотілося б, звичайно, побачити цю красуню.
Досить незвичайна пташка, яку ми можемо побачити в нашій місцевості, але її не так просто помітити в місцях гніздування, адже оперення явно має маскувальний характер. Я часто бачила сову вухату в вечірній час доби в центрі свого селища, де є незначна територія на якій зростають хвойні дерева. І саме на цій місцевості часто помічала, в світлу пору дня, як на деревах причаїлась досить велика кількість представників цього виду. Помічаючи на землі під ялинами пелетки, я навіть не здогадувалась про те, що це може свідчити про тривале використання птахами цієї території, а тим паче не думала про те, що за допомогою них можна проводити дослідження, що показують раціон живлення сов. Хотілось би більше дізнатися про ці лабораторні методи визначеня кормів сови за погадками, адже для мене це щось нове та, водночас, цікаве.
Ні для кого не є новиною що сова з давна являється незмінним символом мудрості та гри "Що?Де?Коли?" в усьому світі. Давайте розглянемо ці три основні поняття -"ЩО?ДЕ?КОЛИ?" "Що?" - надзвичайно унікальний птах; чуткість та спритність, можливістю повертати голову на 270 градусів, обережність при польоті ; "Де?" - дуже поширений птах в Європі, Азії, Північній Америці та на півночі Африки ; "Коли?" - активність та енергійність птаха проявляється зокрема в нічний час, в день ця пташка абсолютно безпорадна.
Справді, дуже цікава стаття. Саме тим, що мені доводилося бачити цю птаху як на території нашого міста, так і на відпочинку. Прочитавши Вашу роботу, вкотре переконалася в здібностях нашої матінки природи. Здивували фізіологічні особливості птаха, а саме несиметричне розташування органів слухового апарату. Дещо нелогічно і дивакувато, проте в цьому щось є. Ця особливість дає змогу охопити більший радіус прослуховування оточуючої території, а якщо взяти до уваги гострий нічний зір, то ми отримаємо ідеального нічного мисливця! Виходячи з того, що птаха живеться дрібними гризунами, то ми отримуємо не просто мисливця, а й санітара. Адже, великі групування, які досягають до ста особин при ефективному полюванні можуть дати аграріям впевненість за збереження їхнього врожаю від гризунів.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
Є тварини, зустрічі з якими викликають особливі відчуття та інтерес. Ними можуть бути як рідкісні, так і звичайні види, які в силу своєї біології не часто потрапляють в поле зору дослідника. До них, наприклад, відносяться нічні мешканці, що пристосувалися жити в специфічних умовах, коли інші (в тому числі й людина) відпочивають. Вони є як серед безхребетних, так і хребетних тварин. Хоча зустріч з нічними кровососами, зокрема комарами, не входить у розряд приємних та дивовижних зустрічей. Безумовно, нічний спосіб життя накладає певні відбитки на біологію та морфологічні особливості таких тварин. Це, перш за все, надзвичайні нюх, зір та слух. Сьогодні мова піде про сову вухату (Asio otus) – одного з найдивовижніших наших нічних представників (фото, авторське). Назва виду пов’язана з виростами пер на голові, які нагадують собою вуха. Насправді це хибна думка. Ці вирости ніякого відношення до слухового апарату не мають, а скоріше за все виконують декоративну (прикрашальну) функцію. Справжні вуха, у вигляді величезних щілин, ховаються під оперенням по боках масивної голови, причому розташовані вони не симетрично (по відношенню одне до іншого), що збільшує функціональність слухового апарату. Відразу до себе привертають увагу великі очі, розміщені на так званому «лицевому диску», що виконує функцію локатора для вловлювання навіть найслабкіших звуків мишоподібних гризунів, які становлять основу кормового раціону сови. Маючи такий слуховий та зоровий потенціал, разом з сильними лапами з гострими кігтями, вухата сова є справжньою грозою для гризунів. Навіть товстий шар снігу не в змозі протидіяти цьому нічному снайперу, що з надзвичайною точністю виявляє жертву.
