Людське життя – швидкоплинне, як між іншим, і певні його етапи. Людина народжується, навчається, здобуває професійну освіту, потім реалізовується в професії, сімейному житті, а там вже й пенсія. Далі тільки внуки, правнуки (якщо дожив), кому скільки відведено в цьому житті. Приблизно за такою схемою живе кожен. Але зміст та насиченість життя у кожного свої. Я вже писав, що скільки себе пам’ятаю – пов’язаний з природою. Це й шкільні та інститутські роки, і навіть професійна діяльність. В своїх записках натураліста на сторінках сайту я досить детально описав шкільні роки, а також основні моменти студентського життя, які були насичені цікавим досвідом дослідництва. Цією публікацією підведу підсумки студентського життя, адже доросле, у вир якого потрапляєш з отриманням диплома – це дещо інше.
Безумовно хід життя, як і історії, не зупинити. Тому і студентські роки, які вважаються найкращими, рано чи пізно закінчуються. І потім залишаються лише спогади. У мене це трапляється постійно, адже нині професійно пов’язаний з Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г.Короленка, в якому навчався. Нині ходжу його коридорами, буваю в тих же аудиторіях, бачу ті ж стіни, які були в юні роки такими рідними. Навіть ловлю себе на думці, що незважаючи на більш ніж 30 літній проміжок часу, який минув з тих часів, специфічний дух природничого факультету залишився незмінним. Споглядаючи в коридорах на портрети своїх вчителів, особливо Андрія Потаповича Каришина (незмінного декана протягом декількох десятиліть), мимоволі переношусь думками в студентські роки. Згадуються і Лучки (біостаціонар природничого), і наукові дослідження, і Дружина з охорони природи, яку довелось очолювати декілька років, та ще багато чого. Не так давно пригадав одну історію, яка трапилась вже під час здачі державних іспитів.
У свій кабінет мене терміново викликав декан. Відразу ж спиною пробіг холодок, незважаючи що вже п’ятикурсник на фінішній прямій. Ми його не те що боялись, просто поважали, і зайвий раз намагалися не потрапляти в поле зору. Коли потрібно – сам знайде, так як цього разу. Він повідомив, що надійшло розпорядження направити одного студента на наукову конференцію в Мелітопольський педагогічний інститут. Аргумент про те, що в мене державний іспит – не мав ніякого значення. Варіантів не було, потрібно їхати. І ось з «Педагогікою» в руках їду автобусом на конференцію. Три дні пробігли швидко, конференція була чудовою, особливо сподобалась екскурсія в експериментальний дослідний розплідник черешні. Ми були вражені від побаченого. Величезними ягодами (до 15 г кожна) були «облиті» всі дерева. Єдине що від нас вимагалось – не ламати гілок. Такої смакоти я більше не куштував. Говорили, що навіть в Париж мелітопольську черешню чартерними рейсами регулярно доставляють.
Державні іспити для мене пройшли успішно. Отримав диплом і направлення в свою рідну 3-ю школу в Котельві.
Прожити студентське життя – це заповітна мрія, що не залишає кожного школяра, та світить перед ним маяком. Університет - один з найголовніших розділів книги під назвою «життя». Лише в студентські роки людина починає проживати вже цілком доросле життя, ще не заповнене звичайними проблемами звичайного дорослого будня. Студентське життя – це час відкритих перспектив, можливість жити мріями про прекрасне майбутнє, віра у виконання усіх бажань і надія на відкритість усіх дверей.
Найкращі роки життя – студентські. Нові знайомства, переїзди, враження, життя в гуртожитку, часте недосипання,з лекції, сесії, улюблені розписані парти, згуртований відпочинок, смішні життєві історії, дипломні роботи, прогуляні пари… – все це спогади, які пронесуться не один раз у думках людини, яка відчула на собі справжнє буденно-святкове студентське життя. Життя студентів дуже різноманітне. Воно не обмежується навчальними аудиторіями, і після занять студенти мають можливість творчого росту, веселого відпочинку. Кожна людина згадує свої студентські роки як один із найкращих періодів життя.
Життя - це цікава книга з сюжетом,який обираємо ми самі.Ось пролітають в голові роки дитинства,школи.Студентські роки чекала з нетерпінням.Згадую перше вересня і те,як нам говорили,що цей час пролетить непомітно.Я думала,що це лише слова,але з подивом і жалем розумію,що уже минає другий рік навчання.За цей час було багато чого цікавого,веселі і пізнавальні лекції,лабораторні,практика,концерти,хороші знайомі, викладачі,друзі.Назавжди в пам'яті залишаться ці моменти.
Студентські роки - найкращі. Як сьогодні пам'ятаю свій перший курс, посвята , перша пара , а тут раз і розумію ,що пройшло вже майже чотири роки. Дуже радію з того ,що таке яскраве, різноманітне ,насичене студентське життя було саме в ПНПУ імені. В.Г. Короленка .
В мене ще попереду екзамен та декілька пар,та це все кращі часи в житті. Навчання,як на мою думку,це дуже добре. Краще коли з тобою розмовляє досвідчена,вихована людина ніж невічлива та матюклива! Коли в студентів закінчується навчання це не так помітно,а ось коли в школярів...це жах...Не розумію чому у випускників, немає самоповаги чи поваги до інших людей, та й навіть до батьків,яким буде стидно, за те як вони святкують .
Студентське життя зазвичай запам’ятовується як один із найяскравіших періодів у життєвій історії людини. Це також час нової дружби, часто справжньої. Крім навчального життя з'являється особосте . це безумовно найкращі роки.
Справді мене і ще залишилося здавати заліки, але студентське життя приносить багато радості. від сесії до сесії живуть студенти весело). А скільки всього я пережив: це записки на лекціях і посиденьки на підвіконні або в їдальні, це студентська весна, це нові люди, це невимовна радість, коли виходиш із аудиторії, махаєш заліковкою та стрибаєш від щастя. Немає на світі нікого, щасливішого від студентів, це особливий стан душі, це вічна весна, сонце, любов, це найчудовіший час у житті.:)
Студентські роки залишаються в нашій пам'яті назавжди. Безумовно, це найпрекрасніший період у житті, коли ти ще не працюєш, але вже і не навчаєшся у школі. Коли можеш одержувати стипендію і сам розпоряджатися своїми фінансами. Коли чекаєш завершення сесії так, наче після неї відбудеться у твоєму житті щось дивовижне. Навчаючись на 2-ому курсі університету заміслюєшся, що час швидкоплинний, що скоро вже кінець, а не хочеться, бо ти наскільки влився в цю атмосферу, що ніякі проблеми і важкі етапи твого життя не зрівнені з цими клопотами. Дійсно, студенські роки є незамінним уроком у кожної людини!!!
Випустившись з школи, два роки тому, нам стверджували, що найкращі моменти вже позаду, а попереду чекає важке доросле життя. Однак вже в перший місяць навчання зрозуміла, що саме цікаве лише починається. Будучи на другому курсі університету маю величезну кількість незабутніх вражень і знаю, що скоро їх буде ще більше, бо це лише початок цікавого, незабутнього студентського життя.
Студентські роки – це найяскравіші моменти в житті кожної людини, тому не дивно, що кожен з нас запам'ятовує їх назавжди. Не дивлячись на те, що я студент лише другий рік, я вже встигла в цьому переконатись, адже й справді період навчання в університеті– це маленький окремий період життя, який дарує нам не лише знання, але й чималий практичний досвід. Звісно, шкода, що ці роки пройдуть так швидко, але спогади про них будуть завжди поруч, десь там, глибоко в душі.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
