Четвер, 26.11.2020, 08:52Головна | Реєстрація | Вхід

Форма входу

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 565

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1
spolsingerm

Пошук

Календар

«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Архів записів

Друзі сайту

Головна » 2018 » Листопад » 1 » ЗАПИСКИ НАТУРАЛІСТА
09:01
ЗАПИСКИ НАТУРАЛІСТА

ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

(продовження)

Проснувся, коли сонцем вже була залита кімната, яку мені виділили для проживання в так званому готелі – двоповерховому будинку, в якому (на першому поверсі) проживали два інспектори з охорони, а на другому – ми з земляком. Як з’ясувалося згодом, спати до пізнього ранку – це справжня розкіш адже, нагадаю, я потрапив на орнітологічну станцію, де протягом сезону здійснюється масовий відлов птахів-мігрантів з метою їх кільцювання. В середньому щорічно відловлюється понад 25000 особин близько 150 видів птахів, переважна більшість яких відноситься до горобиних, проте, не рідко в ловушки потрапляли хижі, сови, кулики, качки, курині. Тому процес відлову безперервний, ловушки встановлювались весною після сходу снігу, а знімались пізньої осені (період польових досліджень тривав 8 місяців). Зрозуміло, що ніяких вихідних, святкових та 8 часового робочого дня не було. Чергові по ловушках вставали задовго до сходу сонця. А якщо зважити на те, що в цих широтах воно сідало практично лише на декілька годин (у період так званих білих ночей), спати доводилось тільки декілька годин на добу. І такий режим тривав упродовж кількох місяців. Забезпечували наукові дослідження два орнітологи з заповідника та колектив працівників лабораторії зоології Ленінградського університету (4-6 спеціалістів). Всього ж у літній сезон на стаціонарі могло перебувати до 20 чоловік (разом зі студентами, дітьми працівників та туристами-екстремалами). Щодо території. До створення заповідника у 1968 році, на місці стаціонару було поселення корабелів, а пізніше лісорубів. Зі створенням заповідника жителів переселили в інше місце, залишилась лише назва – Гумбариці. За часів Радянського Союзу в Гумбарицях була двоповерхова школа, проживало багато населення, але кілька десятиліть вистачило для того, щоб тайга поглинула навіть ознаки «цивілізації». Про минуле хіба що нагадував колючий дріт, бліндажі, окопи, навіть фінський кінотеатр, які залишились у місці знаменитої так званої оборонної лінії Маннергейма під час Великої вітчизняної війни. Захисні рубежі з колючого дроту місцями збереглися досить добре, хоча минуло вже багато часу. Сам стаціонар – це невелика територія (не більше 10 га), острівець серед тайги на березі Ладозького озера, оточений лісами та верховими болотами. Найближчі населені пункти суходолом та водою – 25 км. Все ж ознаки цивілізації на стаціонарі були. Це і автономна лінія електропередачі (джерелом електропостачання був дизель-генератор, який запускали за необхідності), засоби зв’язку (рація), транспорт (велосипеди, трактор, човни) і навіть балонний газ. А що ще потрібно науковцю? На той час я навіть передбачити не міг, що в таких умовах працюватиму майже 20 років! (Далі буде).

Автор: Віктор Попельнюх

Переглядів: 305 | Додав: ksysha | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 5
5 aulko99   [Матеріал]
Вкотре читаю Вашу статтю і розумію, що дійсно Ваше покликання служити науці!! Такі умови, тяжка робота нічого не зламало молодого парубка, який мріяв стати Великим Другом Природи!! Напевно ці 20 років- це великі падіння та взлети, які Вам дали опору та силу для нових досягнень. Цікаво, що ж було далі???

4 anastasiasotnyk   [Матеріал]
Умови звісно ,не для слабаків як то кажуть !
Але улюблена справа ,бере верх над цими всіма дрібницями ,так що так тримати!!!
Якшо говорити за себе,то це не для мене ,я звикла до комфорту ,але не факт,що якби в мене була улюблена справа то можливо я так сама себе поводила,і знаходилась у іншому місці заради улюбленою справи

3 masakdkmasa   [Матеріал]
Просто неймовірно те, що Ви 20 років так провели! В не самих кращих умовах, але з ціллю досліджувати та дізнаватися щось нове. В нас час, не всі змогли б пожертвувати хоча б чимося задля здійснення своє мрії, боячись всих випробувань життя. А Ви доводите, що людина у якої є ціль і мрія, не боїться ніяких труднощів, і з легкістю може провести велику частину свого життя спростерігаючи за природою та її мешканцями.

2 elisabet   [Матеріал]
За для досягнення своїх цілей завжди потрібно чимось жертвувати. У Вашому випадку, як я зрозуміла, це були недоспані ночі, часткова відсутність цивілізації. Але це була робота, яка до душі. А коли це подобається та ще отримано результат! У ті роки все було по-іншому. Цікаво, весело. Не заважали різноманітні гаджети. Люди досліджували, спілкувалися з природою, до чогось прагнули...

1 uriypyschyta   [Матеріал]
Згодна,такі умови можна витримати  не кожен. Я не уявляю як цілих 20 років можна там перебувати.Я і дня не витримала б. Але це пояснює,що Ви вірні своїй справі і готові на будь-які умови аби досягти свою ціль. Це дуже захоплює і викликає гордість.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Copyright MyCorp © 2020 | Конструктор сайтів - uCoz