ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ
(продовження)
Буде не зовсім правильно, якщо коротенько не охарактеризую територію Нижньосвірського природного заповідника. Це єдиний заповідник Ленінградської області, який розташований за 200 км від обласного центру. Його територія вважається одним з найкрасивіших куточків природи Північно-західної Європи. Розташований він у підзоні середньої тайги зі своєрідним рослинним та тваринним світом. Загальна площа заповідника – 40 тис. га, більше третини якого займають верхові болота, ліси – понад 20 тис. га та 5 тис. га – акваторії східної частини Свірської губи Ладозького озера. Прибережна зона озера є унікальною, оскільки це єдине місце на цій водоймі, де збереглися так звані берегові вали (гряди) шириною до 100 м та довжиною до 20 км (всього їх 12, відстань між ними 300-500 м). Утворилися вони внаслідок історичного відступу Ладозького озера, яке супроводжувалось намивом піску штормами. Між грядами, які поросли хвойними, знаходяться верхові болота. Їх поверхня, це ніби матрац з водою. Потрапивши в таке місце стає моторошно, адже ніколи не знаєш, провалишся, чи ні. Різноманіття біотопів визначило досить багате біорізноманіття. Флора заповідника нараховує 1363 видів рослин, велика кількість яких рідкісних та зникаючих. У річках та озерах водиться 34 видів риб. Із ссавців звичайними є лосі (під час обліків з гелікоптера особисто я бачив одночасно до 15 особин), ведмеді бурі (про них будуть окремі розповіді), бобри, ондатри, куниці, норки, борсуки, вовки, зайці-біляки, нерпа ладозька. Всі ці види є звичайними мешканцями заповідної території. Малочисельною є рись. Але більше всього вражає пташине царство. Територія заповідника є місцем масового розмноження журавля сірого (щільність гніздування найвища на Північному-Заході Росії). Серед пернатих звичайними є: глухар, тетерук, орлан-білохвіст, скопа, різні види сов, дещо рідшим беркут. Особливо вражають сезонні міграції під час яких, наприклад, у Свірській губі одночасно може знаходитись понад 10 тис. водоплавних, серед яких домінують різні види качок (крижні, широконіски, шилохвості, чирянки, нирки, турпани, черні тощо), крохалі, гуси, казарки. Не менше вражають весняні міграції горобиних вздовж берега Ладозького озера, які безперервно можуть тривати протягом декількох тижнів поспіль. Це щось неймовірне. Але про це пізніше. Мета створення заповідника – охорона та збереження унікальної природи та біорізноманіття цієї території. Але основна мотивація полягала у обмежені доступу населення до орнітологічної станції. Справа в тім, що околиці Гумбариць були улюбленим місцем для рибалок взимку. З метою їх доставки, навіть малу авіацію використовували. У вихідні дні з районного центру постійно літав АН-2, а на суходолі були кілометрові черги з автомобілів. Звісно ж рибалки дещо заважали науковцям, демонтуючи обладнання на орнітологічній станції. Тому створення заповідника припинило масове відвідання цієї території та нанесення матеріальних збитків. (Далі буде).
Автор: Віктор Попельнюх
|