Якщо хтось думає, що у мене була єдина пікантна зустріч з ведмедем, той глибоко помиляється. Адже я не те що шукав зустрічі з ним, просто жили поруч і наші шляхи інколи перетиналися. Зустрічі з хижаками – це не той спосіб, у який можна полоскотати свої нерви та отримати порцію адреналіну. Є інші, більш безпечні можливості, про які, не виключено, розповім у наступних публікаціях. Дехто з вас чекає кульмінації щодо першої зустрічі – даремно, все успішно скінчилося. Я сів на велосипед і поїхав далі, тільки крутив педалі значно швидше, ніж завжди, оскільки «прискорювач» був десь неподалік.
Трапилося так, що в якусь з подорожей багатокілометровим пляжем Ладозького озера, довелося знайти труп лося-підранка, який втікаючи від мисливців, переплив широку затоку, і, знесилений, загинув біля самого берега. Це був молодий самець чотирирічка з невеликими лопатоподібними рогами, відростки яких вказували на вік тварини. Все вказувало на те, що подія відбулася щойно, адже тіло навіть не заклякло. Втрачати такий «трофей» було шкода, навіть неприйнятно, адже його можна було використати з користю. Тому рішення прийняв миттєво – збігав на орнітологічну станцію за трактором, яким перетягнув тушу поближче. Частина туші була доставлена в їдальню, голова з рогами – на трофей, а залишки вирішив використати для приваблення орланів-білохвостів, які постійно курсували вздовж берега в пошуках викинутої штормом дохлої риби. Така нагода мені траплялася не часто. Слід зазначити, що на той час я сильно захоплювався фотополюванням і спеціалізувався на фотоанімалістиці (фотографуванням тварин).
Місцем для зйомки був вибраний досить широкий піщаний пляж з крупним чисто-жовтуватим піском. Фоном слугувала відкрита перспектива водойми, яка мала підкреслити могутність та велич цих птахів. Схованкою був звичайний совдепівський брезентовий намет, з двома підпірними палками на кінцях, та розтяжками з мотузок по краях. Зайнявши дислокацію звечора, я коротав час сидячи у зручному шизлонзі, намагаючись нічого не пропустити за коротку ніч. До вух доносились то голоси нічних мігрантів, то інколи давала про себе знати довгохвоста сова, що чатувала на свою здобич на краю лісу. Не були осторонь і комарі, від яких аж ніяк не можна було сховатися, навіть у наметі. І навіть хвилі, які злегка накочувалися на піщаний берег, ніби пошепки «говорили» зі мною, намагаючись приспати. І вкінці кінців їм це вдалося. Щоправда не відразу, але все ж! Спочатку зі сном намагався боротися, потім це робити було все складніше, аж доки нічні голоси не відлетіли кудись далеко, а крізь дрімоту чувся лише шурхіт води, яка заколисувала немов флейта факіра, все глибше і глибше занурюючи в сон.
Прокинувся я зненацька від характерних звуків на піску, які повільно наближалися в мою сторону. (Продовження буде).
У мене таке враження, що я читаю якусь книгу чи оповідання з журналу, який потрібно чекати певний час, щоб нарешті прочитати що буде далі. Наскільки захоплюють історії Натураліста, що я готова перечитувати їх знову і знову.
Мені дуже подобаються ці історії. Читаючи розповідь, з'являється таке відчуття, що я знаходжусь саме в цьому місці, саме в цей час. Дуже добре, що історія закінчила саме так, страшно уявити другий кінець. Чекаю з нетерпінням продовження!
Як би ,я не знала Вас особисто ,то подумала шо це історія якогось пригодницького фільму,де постійно змінюються сценарій) Добре ,що ведмідь залишив Вас у спокої,і ми дізнались цю історію ,з першо джерел Мені в цій ситуації,лося шкода ,колись бачила їх в зоопарку ,які ж вони могутні І ще ,мені цікаво яке на смак його м`ясо ? Я думаю воно нагадує м`ясо дикого кабана. А щодо ведмідя ,то Вас мабудь захистила доля ,чи якась небесна сила,бо ,все ж таки ведмідь,дуже могутній звір
Мені дуже подобається як ви все оптсуєте. Досить цікаво і читаючи, ти не знаєш, що очікувати тобі далі. Кожен крок непередбачений. Я вражена тому, як ви вдаєтесь до деталей. Читаючи, здається враження, що я знаходжусь саме в цьому місці і саме в цей час. Дякую за такі захоплюючі історії, з нетерпінням чекаю продовження!
Чудово, що вам так пощастило з ведмедем і все добре закінчилося для обох. Шкода, що лося знайшли вже мертвим і йому невдалося нічим допомогти. Де знаходиться Ваш трофей, залишили собі чи комусь подарували? Напевна страва з туші, лося, незвичайна на смак. Дуже хочеться переглянути Ваші фотографії, цікаво які вони?
Історії дуже захоплюючі,на хвилиночку можна подумати,що сам знаходишся в тому місці.Фотополювання,на мою думку досить цікава річ,кожен раз хочеться побачити щось нове.
Таке враження, що читаеш не коротеньку інтригуючу публікацію, а справжній витвір письменства. Сюжет сповнений неповторних перипетій, автор постійно потрапляє у небезпечні та непередбачувані ситуації, відчувається загроза для життя у кожній фразі. Ніби езоповою мовою заповнена уся палітра пригод. Усе описане начебто читав уже багато разів у пригодницькій, фантастичній та іншій літературі, проте тут усе по-новому! Тут усі пригоди вплетені у якусь нову, загадкову канву екстриму, зі сторінок світиться сміливість, відвага та неупереджена таємниця. Авжеж, маючи трішки натхнення, терпіння та наснаги можна з пересічної та звичайної викроїти беспрецедентну, сповнену зачаровуючою красою та неабияким красномовством, розповідь. Я також полюбляю пригоди, цікаві мандрівки, і не менше захоплює мене літературний виклад усіх делікатних, інтригуючих подій! Хіба ж не цікаво поділитися з іншими дивовижними історіями! Я думаю, що читачі оцінять кожну нову іскорку, яка відкриває світ пригод, горизонт вражень, створює ті відтінки настрою, які ще довгий час живуть у свідомості та засинають у потаємних закуточках душі.
У вас просто талант до написання пригодницьких історій! Постійна інтрига! Вам дуже пощастило, що зустріч з ведмедем закінчилась саме так! Страшно подумати який міг би бути інакший розвиток подій. Тільки подумати... в яких небезпечних місцях вам доводилось працювати.
